Розділи з книги "Вивчення любові" Мішель Оден

Мішель Оден широко відомий як акушер-гінеколог, який побудував у Французькому державному госпіталі пологові палати домашнього типу та басейни для пологів. Свою першу освіту хірурга він отримав у 1950-му. В 1962 році він очолив пологове відділення муніципальної лікарні в Питив’єрі - невеликому французькому містечку з населенням в десять тисяч жителів - куди згодом приїжджали жінки з різних міст Європи, щоб народити там свою дитину.

В кінці своєї кар'єри лікаря Мішель Оден практикував як домашній акушер. Пізніше він заснував Центр Досліджень Первинного Здоров'я в Лондоні, де вивчається вплив подій первинного періоду (від зачаття до народження) і перших годин життя дитини на все її подальше життя. Нова книга Мішеля Одена «Вивчення Любові» – про те, як саме в цей період закладається здатність людини любити.
 

Його статті були опубліковані у відомих медичних журналах, таких як «Лансет», а також у телевізійних документальних фільмах ВВС, таких як «Народжений заново». Мішель Оден розробив передзачаточну програму («аккордьон метод»), для мінімізації впливу внутрішньоматкового забруднення і забруднення молока хімічними елементами, розчинними синтетичними жирами, такими, як діоксини, PCB і т. д. Мішель Оден проводить дослідження загальних тривалих впливів ранньої множинної вакцинації на здоров'я людини. Мішель Оден є автором близько 50 наукових праць та 10 книг, опублікованих на 20 мовах. У своїх книгах він розвиває думку про переосмислення сенсу традиційних запитань: «як розвинути хороше здоров'я» замість «як запобігти хворобам»; або «як розвивається здатність любити», замість «як запобігти жорстокості».

Вплив періоду, близького до пологів, на подальше життя

Наш Центр Досліджень Первинного Здоров'я вивчає взаємозв'язок між періодом внутрішньоутробного життя, пологів та першого року життя дитини і всього подальшого життям людини. Центр має базу даних, яка містить результати сотень наукових праць, опублікованих в авторитетних наукових і медичних журналах.

Всі ці дослідження виявляють зв'язок між різними порушеннями здатності любити – будь то любов до себе або до інших – і подіями періоду, близького до пологів. І цей зв'язок зачіпає найважливіші соціологічні проблеми.

Особливо жорстока злочинність

Багато фактів говорять про те, що жорстокі злочини скоюють люди, нездатні любити інших. Вивчаючи фактори ризику злочинності, співробітник Університету Лос-Анджелеса Адріан Рейн і його дослідницька група простежили історії 4269 чоловіків, народжених в одній з лікарень Міста. Вони з'ясували, що діти, які перенесли важкі пологи і розлучення з матір'ю відразу після пологів, з великою ймовірністю можуть стати жорстокими злочинцями у віці до 18 років. Цікаво, що саме по собі раннє розлучення або відмова матері від дитини не є факторами ризику, якщо пологи були нормальними.

Саморуйнівна поведінка

Самогубства підлітків – ще одна проблема нашого часу. Нью-Йоркський вчений Чи Солк і його колеги вивчили історії 52-х самогубців молодше 20 років, і порівняли їх з історіями 104-х пацієнтів контрольної групи. Вони з'ясували, що діти, реанімовані після пологів, мають набагато більшу схильність до самогубства в підлітковому віці.

Шведський дослідник Бертіль Якобсон навіть встановив зв'язок між способом самогубства і типом родової травми. Спочатку він зібрав історії пологів 412-ти пацієнтів, включають самогубців, і порівняв з історіями 2901 контрольних пацієнтів. Він виявив, що самогубства з задушенням тісно пов'язані з асфіксією під час пологів; самогубства шляхом жорстоких механічних травм пов'язані з механічними травмами під час пологів. Крім того, з'ясувалося, що схильність до самогубства у чоловіків (але не у жінок), які отримали родову травму, підвищується в п'ять разів.

Бертіль Якобсон вивчав і наркотичну залежність. Разом з колегою Карін Найберг вони проаналізували історії 200 наркоманів, народжених в Стокгольмі з 1945 по 1966 роки. Контрольними пацієнтами стали їх рідні брати і сестри, які не вживають наркотики. Виявилося, що якщо мати отримала певний вид знеболювання під час пологів, дитина має підвищений ризик стати наркоманом в підлітковому віці.

Аутизм – це теж свого роду порушення здатності любити.

Аутисти не спілкуються в дитинстві, не закохуються в підлітковому віці, подорослішавши, вони не мають дітей. Вони живуть у своєму ізольованому світі. Один із засновників етіології Ніко Тінберген, що розділив в 1973 році Нобелівську премію з Конрадом Лоренцем і Карлом фон Фрейшем, досліджував невербальну поведінку дітей-аутистів. Він не тільки склав детальний опис своїх спостережень, але і перерахував фактори, що призводять до аутизму або підсилюють його симптоми.

З'ясувалося, що факторами, які призводять до аутизму, є ускладнення при пологах: «глибокі щипці», пологи з анестезією, реанімація новонародженого і стимулювання пологової діяльності.

Роботи Тінбергена і його дружини представляють першу спробу з'ясувати зв'язок аутизму з подіями первинного періоду внутрішньоутробного життя, пологів та першого року життя дитини.

Саме після знайомства з Ніко Тинбергеном я з особливою увагою прочитав звіт японського психіатра Ріоко Хатторі. Пані Хатторі оцінювала ризик захворювання аутизмом у зв'язку з місцем народження. Вона з'ясувала, що діти, народжені в певних лікарнях, мають значно більший ризик стати аутистами. В цих лікарнях звичайною справою були стимуляція пологів за тиждень до природного терміну і використання при пологах комплексної суміші болезаспокійливих, анестетиків і анальгетиків.

Результати досліджень, що встановлюють зв'язок між процесом пологів і різними порушеннями здатності любити, були опубліковані в авторитетних медичних журналах. Проте практично всі вони залишилися без уваги в науковому середовищі. Наприклад, велика оглядова стаття про аутизм в "British Medical Journal" не згадує ні про одне з досліджень зв'язку цього захворювання з первинним періодом. Чому ж ці роботи не знайшли відгуку і не були продовжені?

Чи ожуть бути дослідження забороненими?

Оскільки я особисто зустрічався з авторами цих досліджень, я знаю про труднощі, з якими вони зустрілися. Перед смертю від інфаркту Ніко Тінберген прислав мені низку листів. Він був здивований тим, що більшість дитячих психіатрів «знайшли його методи, факти і погляди важкими для сприйняття». Він додав, що він відчував «сумнів і навіть різке неприйняття з боку професіоналів».

Під час однієї з поїздок в Японію я зустрівся з Ріоко Хатторі. Після опублікування в 1991 році її даних про дітей-аутистів вона була звільнена з посади психіатра в Університетській лікарні. В результаті цього Ріоко змушена була залишити надію на розвиток і продовження своїх досліджень.

Я розмовляв і з Солк, вивчав зв'язок схильності до самогубства з подіями перинатального періоду. Він був збентежений і засмучений неувагою до своїх відкриттів. Незабаром після цього він помер від раку.

Бертіль Якобсон, який досліджував деструктивну поведінку людей, долав опір етичних комісій, які не допускали його до записів про пологи, не даючи йому можливості продовжувати свої дослідження.

Дисертація Карін Найберг про «пренатальні події як потенційні фактори ризику наркотичної залежності дорослих» була відхилена в Інституті Каролінська без якого-небудь технічного, етичного або наукового обґрунтування – безпрецедентна подія.

Адріан Рейн, британець за походженням, отримав у Великобританії один за іншим безліч відмов у підтримці своїх дослідницьких проектів, поки не знайшов можливості реалізувати їх в Лос-Анджелесі.

Як можуть бути об'єктивні дослідження забороненими? Адже це не досліди над людьми, а ретроспективні дослідження, вивчають минуле дітей, підлітків і дорослих, у яких було щось загальне (вони були вбивцями, наркоманами і т. д.).

Все починається з внутрішньоутробного життя

У банку даних нашого Центру Досліджень Первинного Здоров'я є наукові дослідження, що вивчають вплив емоційного стану вагітної жінки на подальше життя дитини. Деякі з них говорять про те, що емоції, які виникають у вагітної жінкою, можуть сильно впливати на подальшу товариськість, агресивність або – з іншого боку – її здатність дитини любити. І цей вплив може зберігатися дуже довго.

Перші дослідження були проведені двома фінськими психологами, відслідившими історії життя 335 людей, які виросли без батьків. Причому у 167 з них батьки померли до їх народження, а у 168 – протягом першого року життя. Незважаючи на те, що всі ці діти виховувалися тільки матір'ю, лише ті з них, хто втратив батьків до народження, мали підвищений ризик алкоголізму, психічних розладів та кримінальності. Ці результати ясно показують, що емоції вагітної жінки набагато сильніше впливають на подальше життя дитини, ніж її стан в перший рік після народження малюка.

До схожих висновків приходять дослідники, які вивчають життя дітей, батьки яких не хотіли їх народження. У шведському місті Готенберг кінці 1950-х було розпочато дослідження життя дітей, матері яких хотіли зробити аборт, але отримали відмову. Були вивчені історії 120 небажаних дітей і 120 дітей контрольної групи протягом 21 року їх життя. Дослідження було продовжено до 35 років. В результаті вчені прийшли до висновку: рівень товариськості у групі дітей, чиїм матерям було відмовлено в аборті, був набагато нижчий, ніж у бажаних дітей. І у віці 35 років це розходження все ще зберігалося. В 1966 році група фінських вчених прийшла до висновку, що ризик захворювання шизофренією особливо підвищений у небажаних дітей. У дослідження були включені 11 000 вагітних жінок, у яких на шостому або сьомому місяці вагітності запитали, бажана вагітність, передчасна, але бажана або небажана взагалі.

Досить цікаво, що дослідження, які вивчають вплив емоційного стану вагітної жінки, не зустрічають такого неприйняття у медичному науковому середовищі, як ті, які впливають на сам процес пологів. Можливо, це пояснюється тим, що медики не хочуть відповідати за наслідки медичного втручання в пологи. Крім того, консервативне медичне співтовариство негативно ставиться до зміни самого підходу у допомозі в пологах і ролі в ньому лікаря.

Аутизм – хворобливий стан психіки людини, що характеризується заглибленням у власні внутрішні переживання, прагненням до відокремлення від зовнішнього світу і поступовим відривом від реальної дійсності.

Етологічний * підхід до вивчення кохання

Метою етнологічного підходу в даному випадку є вивчення ставлення різних культур до процесу дітонародження. Порівнюючи різні культури, ми просуваємося в «вивченні любові», тому що кожен народ в цьому відношенні унікальний. Етологія має безліч матеріалів про вагітність, дітонародженні і перші дні після пологів, з яких стає видно, що дуже часто людські спільноти тим чи іншим чином втручаються в фізіологічний процес народження, нав'язуючи різні зразки поведінки у цей період.

Насамперед втручання в природний процес пологів виключає можливість породіллі усамітнитися, хоча всі ссавці під час пологів вважають за краще, щоб за ними не спостерігали. Згідно з дослідженням Бетсі Лозофф, у 62% людських спільнот на родові муки намагаються активно впливати, погладжуючи живіт руками, навіть постукуючи по ньому або розширюючи вручну шийку матки. У багатьох народів поширена думка, що молозиво – це щось шкідливе для дитини, і його треба знищувати. Наприклад, в Тюдорі або Англії в часи Стюартів, молозиво відкрито розглядалося як шкідлива речовина, і підлягало видаленню. Хоча відповідно до сучасних біологічних досліджень, молозиво, виділяється з грудей після народження дитини, має величезну цінність. Не дарма ж у новонароджених немовлят природою закладена здатність знаходити материнський сосок в першу годину після народження.

Ритуали, що проводяться багатьма народами відразу після народження дитини, позбавляють мати і дитя їхнього першого контакту, який має величезне значення для їх подальших взаємин. Швидке перерізання пуповини, купання немовляти, натирання його, туге сповивання, зв'язування ніжок, «обкурювання» дитини, проколювання вух маленьким дівчаткам, відкривання дверей в холодних країнах - все це приклади такого вторгнення з боку. У тій же Англії мати не визнавали «очищеною» після пологів до тих пір, поки у неї не припинялися лохії (кров'яні виділення). Їй не дозволялося годувати грудьми свою дитину, і спілкуватися з нею, поки не проводився обряд релігійного очищення.

Вивчаючи екстремальні випадки

Знадобилися б тому, щоб детально описати особливості різних культур в області пологопомочі. Однак з побіжного перегляду даних можна зробити простий висновок: чим більше те або інше співтовариство культивувало агресію і войовничість, тим активніше відбувалося втручання в процес пологів. Обряди і вірування вводилися для того, щоб зруйнувати формування у дитини здатності любити.

Адже тільки будучи агресивним, наш далекий предок міг перемогти в нерівній боротьбі за існування з природою і собі подібними.
У Стародавній Греції, в Спарті виховували воїнів, якщо ви пам'ятаєте. Коли народжувався хлопчик, його кидали на підлогу. Якщо він виживав після такої екстремальної процедури, значить, йому судилося стати хорошим воїном.

Втручання в процес пологів, у перший контакт матері і дитини та поширення ідей, подібних до тієї, що молозиво шкідливо для дитини, - досить поширене явище в різних культурах, а такого роду поведінка сприяє еволюційному панування. Простеживши історію культур, які досягли у своєму розвитку двадцятого століття, можна помітити, що всі вони дотримувалися певної стратегії виживання, яка полягає в триманні природи і в перевазі над іншими людськими групами. Досягалося це переважно шляхом ослаблення в людині здатності любити, будь то любов до батьків або до природи, до слова сказати, що має пряме відношення до любові до Планети Земля. Ті народи, які не дотримувалися агресивної стратегії, закінчили своє існування ще до початку розвитку сільського господарства.

Наша трактування підтверджена даними про дуже малу кількість доаграрних народів. У них була інша стратегія виживання. Вона полягала в тому, щоб жити в гармонії з екосистемою, розвиваючи здатність любити ближнього і все суще на Планеті Земля. Прикладом можуть служити пігмеїв, жили в лісах Ітурі в Заїрі. У них був глибоко укорінений екологічний інстинкт, особливо величезна повага до дерев. Згідно з матеріалами Джина П'єра Халлета, у них не було повір'їв або прикмет, пов'язаних з процесом дітонародження. Завдяки Мелвін Коннеру ми також знаємо про «пологи без сторонньої допомоги» у африканських мисливців і збирачів! Кунг Сан: «Жінка, відчуваючи ранню стадію пологової діяльності, нічого нікому не кажучи, спокійно покидає село. Вона проходить кілька сотень ярдів в той час, як пологи неминуче насуваються, знаходить місце в тіні, очищає його, влаштовує м'яку підстилку з листя і народжує, сидячи навпочіпки або лежачи на боці – як сама того забажає».

Безсумнівно, у тих людських групах, чия стратегія виживання була заснована не на домінуванні над Природою, втручання у фізіологічні процеси було мінімальним.

Висновки, які ми можемо зробити з допомогою етологічного підходу, тільки зміцнюються при розгляді їх з різних ракурсів. Можливі тривалі наслідки короткого близько родового періоду підтверджені. Етологічний підхід представляє ідею любові до природи і показує, що відношення до матері і ставлення до Планети Земля – це дві сторони одного і того ж феномена.

Розхитування основ наших культур

Стає зрозумілим, чому всі, хто розглядає зв'язок процесу дітонародження і людської здатності любити, стикаються з великими перешкодами у своїй роботі: вони розхитують саму основу наших культур.

Те, що в успішних людських спільнотах – у тих, які не вимерли – вигідно знижувати і контролювати різні аспекти здатності любити, включаючи любов до Природи, пояснює широко поширену тенденцію нейтралізації, перешкоди і навіть переслідування тих, хто вивчає і поширює інформацію про зв'язок між здатністю любити і тим, як ми були народжені.
Багато спільного ми знайдемо між сучасними епідеміологами, банк даних яких дозволяє кинути новий погляд на пренатальні ритуали, віри і практики, і передовим дослідником Людської природи Вільгельмом Рейхом, який заявив, що «цивілізація почнеться в той день, коли благополуччя новонароджених немовлят буде важливіше всіх інших міркувань». Рейх помер у в'язниці. Його погляди схожі на погляди Фредеріка Лебуає, який у поетичній формі написав про пологи та їх наслідки, які «скрізь».... «у всіх наших безглуздях, в нашому безумстві, наших муках, наших в'язницях, наших легендах, епосах та міфах». Ідеї Лебуає, будучи спотвореними і нейтралізованими, трансформувалися в «метод Лебуає»

Ця концепція має багато спільного з ідеями переданими в легенді про Ісуса. Ісус народився у хліві між самками, і він був Тим, хто проголошував Любов. Символізмом цієї частини легенди нехтували протягом двох тисячоліть.

Етологічний підхід також допоміг нам зрозуміти, що тільки ті суспільства, які розвивали свою здатність домінувати над Природою та іншими людськими групами, збереглися до кінця тисячоліття. Всі інші культурні спільноти зникли. Але зараз настав той самий час, коли ми усвідомлюємо термінову необхідність розвивати повагу до Планети Земля та інші форми любові. Людство знаходиться на поворотній точці, коли глибокі традиції та вірування, пов'язані з пренатальним періодом, втрачають своє еволюційне значення.

Зараз ми досягли епохи екологічної свідомості та наукового вивчення Любові. Людство повинно і може знайти нові стратегії виживання.

Резюме

У більшості відомих людських спільнот досі переважно знижувалися і контролювалися різні аспекти здатності любити, включаючи любов до природи, і розвивалася людська агресивність. Чим більше в суспільстві потребу в агресії і здатності руйнувати життя, тим інтенсивніше ритуали і звичаї, що втручаються в процес пологів.

Три віхи в історії Людства

* етологія – наука про поведінку тваринних організмів

Відродження пологів

Скріпивши найбільші уламки розбитого дзеркала, ми переконалися в тому, що зародження в людині здатності любити тісно пов'язане з подіями перших днів його життя, тому передпологовий період є в цьому відношенні  критичним. Це досить серйозні причини для того, щоб з'ясувати наше розуміння пологового процесу. Перед тим, як сфокусувати нашу увагу на уламках менших, я пропоную зробити короткий огляд фізіології пологів.

Що означає термін «фізіологічний»

Ми не повинні плутати термін «фізіологічний» з терміном «нормальний». Те, що вважається «нормальним» в одних країнах, не є таким в інших. Термін «фізіологічний» також не означає, що «це має бути тільки так». «Фізіологічний» – це контрольна точка, від якої ми спробуємо сильно не відхилятися. Будь-яке відхилення від фізіологічної сфери –це патологія, тому важливо знати ступінь такого відхилення. Фізіологи досліджують нормальне функціонування тіла, універсальне для всіх культур. Після тисячолітнього повсякденного втручання культур в родовий процес як ніколи виникає необхідність повернутися до наших коренів.

Я почав розуміти фізіологію пологів на початку 1960-х рр. завдяки одному спостереженню. При тривалих і важких пологах в англомовних країнах іноді використовувався препарат "GHB" як стимулятор пологової діяльності, посилює скорочення матки під час пологів. Ця речовина, загалом, досить схожа з речовиною мозку GABA, яка блокує передачу інформації від однієї клітини мозку до іншої. Під дією препарату GBH, у породіллі знижувалася розумова діяльність, вона була збуджена, кричала, вела себе як уві сні.... і пологи проходили неймовірно швидко і легко. Я зрозумів, що стимулювання пологової діяльності тут ні при чому, вся справа в гальмуванні розумового процесу, завдяки якому виділяється потік гормонів.

Сучасна фізіологія може дохідливо пояснити, що відбувається з жінкою під час пологів.

Мовою фізіологів

Щоб народити, жінці потрібно виділити певний коктейль з гормонів. Не будемо згадувати всі їх назви (окситоцин, ендорфіни, пролактин, ACTH, катехоломин тощо). Звернемо увагу на те, що всі вони беруть свій початок в одній і тій самій залозі – мозку. В наші дні традиційний поділ нервової і ендокринної систем застарілий. Існує єдина мережа, і мозок теж є ендокринною залозою, але не весь, а лише його глибинна частина - дуже старі відділення мозку, загальні для всіх ссавців (гіпоталамус, слизова заліза і т. д.) Ми назвемо його примітивний мозок . Під час пологів примітивний мозок – найбільш активна частина тіла породіллі . Якщо відбувається будь-яке стримування при пологах (або будь-якої іншої статевої діяльності), то це, за даними сучасних наукових досліджень пов'язано з роботою іншого відділу мозку, високо розвиненого у людини. Ми назвемо його неокора.

Фізіологами відзначений феномен, знайомий акушеркам, деяким матерям та всім, хто стикався з пологами без всякого медичного контролю і застосування ліків. Під час пологів настає період, коли мати веде себе так, як ніби вона «на іншій планеті»: відрізаючи себе від зовнішнього світу і йдучи всередину себе. Така поведінка на рівні її свідомості пояснюється зниженням активності мозкового інтелекту, тобто неокори. Акушерки, які розуміють цей суттєвий аспект фізіології пологів, не зроблять помилки, намагаючись повернути породіллю в свідомість». Вони чудово розуміють, що будь-яка стимуляція неокори головного мозку, тобто інтелекту, заважає природному перебігу пологів.

Даючи відпочинок інтелекту
 

Давайте розглянемо, як це відбувається з практичної точки зору. Є кілька добре відомих факторів, що стимулюють кору головного мозку людини.

Мова, особливо розумова мова, є одним з таких факторів. Уявімо жінку, що народжує, вже перебуває «на іншій планеті». Вона дозволяє собі кричати, робити речі, які б ніколи не зробила в іншій ситуації, забуває про те, чому вчилася або читала в книгах. І раптом, хтось зайшов у кімнату питає, який у неї поштовий індекс. Жінка виявляється в несподіваному для себе становищі!

Яскраве світло – ще один фактор, який буде стимулювати неокору головного мозку людини. Фахівці, що роблять електроенцефалограму, знають, що зорова стимуляція може впливати на показання приладу.

Відчуття, що за тобою спостерігають , також є видом стимуляції неокори головного мозку. Правда, фізіологи ще не дали остаточної відповіді, яким чином впливає присутність спостерігача. Хоча, загалом, всім відомо, що всі ми відчуваємо себе по-іншому, коли знаємо, що за нами спостерігають. Іншими словами, чинником, який сприяє зниженню контролю кори головного мозку, є відокремленість.

Треба сказати, що на відміну від людини всі ссавці, чия неокора головного мозку не настільки розвинена, прагнуть народжувати у самоті. Тварини, що ведуть нічний спосіб життя, як щури, мають тенденцію народжувати вдень, на відміну, наприклад, від коней, що ведуть денний спосіб життя, та мають тенденцію народжувати вночі. Дикі кози народжують на найбільш недоступних гірських майданчиках. Наші близькі родичі шимпанзе теж віддаляються від групи.

Викид адреналіну в якій би то не було ситуації, також може стимулювати неокору головного мозку і в результаті - стримувати родовий процес. Це означає, що жінка, яка народжує, перш за все, потребує в захищеності, яка є передумовою для зміни рівня свідомості, що характеризує пологовий процес. По всьому світу і в усі століття більшість жінок виявляла, як і самки тварин, прагнення до захищеності під час пологів, а також до підтримки низького рівня адреналіну наскільки можливо довго. Породіллі повинні були бути переконані, що за ними ніхто не спостерігає, не засуджує, що десь поряд знаходиться їх мати, або хтось з близьких родичів, або акушерка. Досвідчена акушерка схожої зовнішності матері, жінки яка народжує відчуває себе захищеною.

Перевагою для виживання у всіх видів ссавців є той факт, що пологи не можуть розпочатися, поки самка відчуває загрозу (вона готова боротися або тікати від хижака). Роль адреналіну в пологах є комплексною: низький рівень його полегшує першу стадію пологів, і разом з тим адреналін є частиною потоку гормонів в момент викиду їх перед пологами.
Деякі жінки можуть досягати такого зниження діяльності неокори головного мозку і такої кульмінації гормональної секреції, що останні секунди їх розродження можна порівняти з оргазмом. На початку 1980-х рр. кореспондентка ВВС відвідавши нашу лікарню у Франції, стала свідком пологів первістка. Через годину після пологів вона запитала молоду маму, що та відчула, коли з'явилася дитина. «Це було схоже на оргазм», - почула у відповідь кореспондентка, а потім і мільйони британських телеглядачів.

Культурні помилки

Розглядаючи родовий процес з погляду фізіологів, очевидно, що жінка яка народжує має потребу в захищеності і що акушер з самого початку - це захисник. Це дозволяє нам оцінити всі культурні омани з приводу родового процесу в наші дні. У книгах про дітей, наприклад, дуже часто можна побачити картинку, на якій зображена жінка яка народжує  поруч з якою два або три спостерігачі. В медичних книжках слово «пологи» дуже часто асоціюється зі словом «управління» – як можна управляти довільним процесом? Крім цього до неправильного розуміння пологового процесу і справжньої ролі акушера підштовхують опису помічників в пологах у різних виданнях: вважається, що супроводжує в пологах особа – це активний помічник або керівник. Слово «інструктор», дуже популярне в США, де, до речі, акушери знову з'являються після тривалої відсутності, також говорить про глибоке нерозумінні фізіології пологів. Слово «підтримка» - найбільш збиває з пантелику термін, тому що їм зловживають.

Передбачається, що жінка не може народити, поки хто-небудь не наповнить її якоюсь енергією. Хочу навести приклад, щоб висловити те, що я відчуваю, коли читаю або чую слово «підтримка» по відношенню до дітонародження. Уявіть собі маленького хлопчика, який не може заснути без присутності своєї мами. Адже ви не станете говорити, що дитина потребує «підтримки людини», щоб заснути. А адже в обох випадках, людина має відчувати себе захищеною.

Ще одним свідченням поширеного нерозуміння фізіологічного процесу пологів служить тривале використання електронного моніторингу плода під час пологів. Статистичні дослідження в цій області показали, що постійне застосування електронного моніторингу впливає на хід пологів, збільшуючи кількість кесаревих розтинів. Спочатку лікарі відреагували на це відкриття заявою, що, безумовно, треба переглянути правильність трактування показань приладу, що помічники при пологах повинні бути підготовлені згідно з сучасними науковими методами. Згодом ця реакція сфокусувалася на необхідності застосування більш складної техніки тривалого моніторингу. Але ні в кого не виникло думки переглянути сам принцип впливу тривалого моніторингу: постійне спостереження за функціями тіла породіллі є стимулом неокори її головного мозку, а це, як ми вже говорили, ускладнює пологи. Іншими словами, електронний моніторинг плода - безумовно, ефективний засіб визначення відхилень в ході пологів та стан плода. Але при цьому сам же метод стає причиною виникнення різних відхилень в процесі пологів.

Наш огляд фізіології пологів свідомо спрощено. Він заснований на сукупності науково встановлених фактів і практичних знань. Наприклад, стримуючий вплив адреналіну може розглядатися як науково встановлений факт, а відповідь породіллі на питання про поштовий код – це практичне знання. Протиставлення між неокорою і примітивним мозком – це спрощений і зручний спосіб сконцентруватися на головному. Якби знайшовся спосіб сканування мозку породіллі без безпосереднього втручання, нас би чекало багато сюрпризів.

Резюме

Огляд фізіології пологів - кращий спосіб з'ясувати основні потреби породіллі. При пологовому процесі активна частина тіла - це примітивна частина мозку, яка функціонує в якості залози, виділяючи гормони. Неокора головного мозку – поганий помічник у пологах, тому що будь-яка стимуляція неокори матері – інтелектуальні бесіди з нею, яскраве світло, присутність чужих людей, стан незахищеності, що стимулює виділення адреналіну – викликає стримування пологового процесу. Зниження активності мозку допомагає жінці відчути себе «на іншій планеті», а значить, її пологи будуть протікати найбільш фізіологічно і нормально.

Хто моя мама?

Цей осколок розбитого дзеркала ще як слід не відшліфований. Очевидно, що стосунки матері і дитини мають на увазі здатність дитини ідентифікувати свою матір. Існують безліч робіт, які досліджують сенсорні сприйняття зародка та новонародженого. Незважаючи на те, що ці дослідження містять широку і достовірну інформацію про розвиток різних сенсорних функцій у відносинах матері і дитини, відомості про обсяги інформації, яка сприймається зародком і новонародженим, досі відкриті для обговорень.

Відчуття Нюху

Існують переконливі дані про те, що діти швидко розвивають здатність впізнавати матір за її характерним запахом. Слід пам'ятати про те, що 1-2 відсотки наших генів спрямовані на виробництво рецепторів нюху. Чомусь прийнято недооцінювати важливість почуття нюху серед людей, тоді як для більшості ссавців воно відіграє першочергову роль в адаптації новонародженого, і в соціальній поведінці.

Сьогодні поширена думка, що спеціалізовані рецептори формуються в результаті хімічної стимуляції на останніх місяцях вагітності. Перетинки, закривають ніздрі дитини, розчиняються в середині внутрішньоматкового життя, таким чином, пахучі речовини в амніотичному потоці можуть входити в контакт з нюховими рецепторами носа дитини під час вдиху. Запахи можуть досягати рецепторів за допомогою дифузії носових кровоносних судин. Чітка реакція на сильні запахи відзначається у дітей народжених за два місяці до терміну. Прості експерименти показують, що немовлята проявляють значний інтерес до запаху амніотичної рідини протягом години після народження. З цих фактів можна зробити висновок, що запах матері знайомий немовляті вже при народженні, і це знайомство, безсумнівно, грає роль в його адаптації до зовнішнього існування.

Ще в 1963 Engen продемонстрував складні реакції новонароджених дітей на різні запахи. Можливо, що почуття нюху є одним з головних «провідників» до соска. У 1970 при вивченні різних умов середовища, необхідних для «раннього вираження рефлексу впізнавання», я підкреслював важливість створення сприятливого нюхового клімату в пологовій кімнаті, оскільки сильний лікарняний запах не дає можливості новонародженим легко знайти материнські груди. З розповідей деяких жінок, я дізнався, що в міру наближення пологів загострюється нюх. Дуже часто жінка яка народжує здатна відчувати дуже тонкі запахи. Очевидно, що мати і дитина використовують свій нюх, щоб пізнати один одного відразу після народження.