Життєдайна ідея. Нова методика лікування безпліддя

Хтось порадив знайти жінку, яка погодилася б виносити їй дитину, тобто використовувати так зване допоміжне (сурогатне) материнство. Проте Тетяна навіть у думках цього не допускала, сподіваючись, що доля зрештою проявить до неї прихильність.

У київській клініці репродуктивної медицини «Надія», куди якийсь час по тому вона звернулася, спочатку теж нічим не потішили. Після перенесення в матку ембріони, як і колись, не приживалися. Причина невдач, як пояснив їй лікар, крилася в тому, що ендометрій (слизова оболонка всередині матки) у неї дуже тонкий. Після підготовки слизової оболонки матки для переносу зародка її товщина повинна бути від 7 до 14мм., тоді як у Тетяни вона не перевищувала 5мм. З досвіду лікарям відомо, що в таких випадках (якщо ендометрій менше 6 мм.), вагітність настає дуже рідко.

- Невже немає ніякої надії? - Ледве чутно запитала 37-річна жінка, а в очах - океан печалі...
Директор з науки, доктор медичних наук І.Судома пообіцяла подумати, що можна зробити в цій ситуації. І сказала вона ці слова не тільки для того, щоб якось втішити Тетяну. Власне, в цей момент Ірину Олександрівну і осяяла ідея, як «виростити» ендометрій до необхідної товщини.

- Зараз, напевно, важко знайти людину, яка не чула б про стовбурові клітини. Вони є попередниками зрілих клітин всіх тканин і органів. Стовбурові клітини мають ряд особливостей, основна з яких - здатність під впливом різних зовнішніх впливів перетворюватися на різні «дорослі» клітини. Іншими словами, одна і та ж стовбурова клітина може перетворитися і в жирову клітину, і в остеоцит (клітина кістки), і в міозит (м'язову клітину), і в клітину ендометрію. У тканинах і органах людини завжди є запас стовбурових клітин, які в разі необхідності можуть бути затребувані організмом для заміщення пошкоджених тканин, їх регенерації. Ендометрій - унікальна тканина. У кожному менструальному циклі відбувається відторгнення верхнього шару слизової оболонки, а потім цей так званий функціональний шар виростає знову. У внутрішньому (базальному) шарі слизової оболонки матки є СК, що запускають зростання ендометрію. Але у деяких жінок у силу ряду причин (пошкодження базального шару матки при внутрішньоматкових втручаннях, запальні захворювання) ендометрій не росте до такої товщини, при якій може наступити вагітність, - розповідає Ірина Судома. - З зарубіжної наукової літератури мені відомо про дослідження, що проводяться в університетському медичному центрі м. Мельнбург (Австралія), які показали, що в тонкому ендометрії міститься дуже мало СК. Це може бути однією з причин його поганого росту. А оскільки джерелом відновлення тканини є стовбурові клітини, я і запропонувала ввести їх в слизову матки цієї пацієнтки.

- А де ви їх взяли, якщо не секрет?

- З жирової тканини пацієнтки.

- Чому саме з жирової?

- Джерелом стовбурових клітин може бути тканина, в якій їх багато. Найбільш часто використовується кістковий мозок. Але для цього необхідно робити пункцію (проколювання) губчастих кісток. Найчастіше грудини. Процедура досить неприємна і болюча. І ось в 2001-му з жирової тканини, отриманої при косметичній ліпосакції, вперше були виділені стовбурові клітини, подібні за своїми властивостями стовбуровим клітинам кісткового мозку. Але з жирової тканини їх можна отримати більш легким шляхом, ніж з кісткового мозку, причому в досить великій кількості. Виділені з жирової тканини СК здатні перетворюватися на різні клітини: хрящової, кісткової тканини, в кардіоміоцити, в ендотеліальні клітини. До речі, виділені з жирової тканини стовбурові клітини застосовуються в лікувальній практиці, наприклад, при серцево-судинних захворюваннях, дегенеративних процесах головного мозку та інших важких патологіях.

- Є небезпідставні побоювання, що стовбурові клітини можуть привести до небажаних побічних ефектів...

- Ми використовували клітини, які відносяться до категорії дорослих СК. А ці побоювання більше стосуються ембріональних стовбурових клітин. Ембріональні стовбурові клітини (ЕСК) можна отримати з людських зародків на певній стадії розвитку. ЕСК володіють практично необмеженими можливостями диференціації (перетворення в інші тканини), в тому числі, на жаль, і в злоякісні. Тому їх застосування в лікувальній практиці небезпечне. Доведено, що дорослі СК (ті, про які йде мова в даному випадку) за своїм відновним потенціалом дещо поступаються ембріональним, але істотно безпечніші, так як не мають схильності утворювати злоякісні пухлини. Крім того, при застосуванні інших видів стовбурових клітин (ембріональних, з тканин плодів, плаценти) виникає проблема несумісності тканин, так як біологічний матеріал є чужорідним для пацієнта. Ми ввели жінці її ж клітини, можна сказати, в одному місці взяли, а в іншому додали. Звичайно, це був досить складний процес, починаючи від виділення СК і до введення культури клітин в підслизовий шар матки під контролем ультразвуку. Йому передували експерименти в лабораторії з культурами клітин і тканин.

- А далі?

- Коли після введення СК шар ендометрію у нашої пацієнтки збільшився, ми перенесли їй зародки, отримані з її власних яйцеклітин і сперматозоїдів чоловіка. Жінка, нарешті, завагітніла.
Про те, що вона нормально виносила і народила здорову дитину, автору цих рядків розповіла сама Тетяна. Правда, вона попросила не називати її справжнього імені. Казала приглушеним голосом, боячись розбудити малюка. Згадувала, що заради щастя материнства готова була все стерпіти. Проте операція підсадки стовбурових клітин виявилася для неї нескладною, неприємною була лише процедура взяття жирової тканини, яка проводилася в одному з центрів пластичної хірургії. «Заради краси я б на таку операцію не погодилася. Тільки заради нього...", - обличчя Тетяни освітилося материнською посмішкою.

- Це був винятковий випадок у вашій практиці? - Повертаємося до розмови з Іриною Олександрівною.

- У лікувальній практиці новий метод для лікування ендометрію ми застосували вперше. І маємо намір продовжувати дослідження в цьому напрямку. Ніяких подібних публікацій у доступних світових дослідженнях нам не зустрічалося (а ми за всіма новинками стежимо). До речі, про своє досягнення ми робили доповіді на кількох міжнародних симпозіумах з репродуктивної медицини. Це викликало великий інтерес у фахівців. Редактором одного з провідних європейських наукових журналів з ​​питань репродукції нам було зроблено пропозицію підготувати матеріал для публікації. Зараз ми цим займаємося.

На питання, що стосується перспектив методу, відповів директор клініки репродуктивної медицини «Надія» Валерій Зукін:

- За нашими спостереженнями, у одного-двох відсотків жінок, які звертаються в клініки репродуктивної медицини, безпліддя обумовлено гіпоплазією ендометрію. У кількісному вираженні це досить велика цифра. Тому важко переоцінити значимість методу, запропонованого моєю колегою. Фактично йдеться про новий напрямок у репродуктивній медицині - поки того, що вдалося нам, ніхто в світі не робить.