Грудне вигодовування у християнстві

Яким було грудне вигодовування у біблійні часи? Що говорять про нього авторитетні християнські джерела? Чи є грудне вигодовування не лише біологічним, але й моральним вибором для матері, особливо в наші часи, коли можна легко придбати досить вдалі замінники грудного молока? До роздумів на ці та інші теми запрошують автори.

Вступ
 

Рівень розвитку кожного суспільства визначається перш за все ставленням до дітей, адже діти — це не тільки радість і щастя кожної родини, але й майбутнє кожної держави. Діти — це дар Божий, який належиться любити, берегти, захищати. Немає більшого щастя для батька і матері, ніж бачити свою дитину фізично та морально здоровою, відчувати невидимий зв’язок з нею від моменту народження і протягом усього життя.

Серед складових,які дозволяють досягнути такого щастя, такої мети, є вигодовування дитини грудьми матері. Грудне вигодовування — це найкращий та найбезпечніший спосіб годування дитини, яка при цьому отримує ідеальне харчування.

У маленької дитини є три основних потреби: харчування материнським молоком, відчуття тепла рук матері, відчуття спокою та безпеки, які виникають у дитини в присутності матері. 

Грудне вигодовування задовольняє усі ці вимоги. Саме тому годування грудьми є біологічною та емоційною основою для повноцінного розвитку та росту дитини. Кожне немовля має на нього незаперечне право.

Водночас грудне вигодовування — це унікальне природне багатство, цінність якого неможливо перебільшити. З давніх-давен однією з найзворушливіших тем для митців була мати, що годує немовля грудьми. Її оспівано в народних піснях, звеличено в легендах, які дійшли до нас із глибин віків, із різних культур і народностей. Грудне вигодовування немовляти завжди було оповите численними культурними традиціями, інколи раціональними,а часто й забобонними, що підтверджує багату емоційну насиченість цього процесу і його небуденне місце у повсякденному житті людей, перебування його буквальнов трансцендентній площині. Адже у людини, яка є «одухотвореним тілом» або інакше кажучи «втіленим духом»,тілесні функції, особливо ті, що пов’язані з продовженням роду, мають ще й вимір, який далеко виходить за межі їх суто біологічного призначення, подібно до того, як існування людської особи не обмежується лише її біологічним існуванням. Тому не дивно, що в релігійному контексті годування грудьми має дуже важливе, буквально сакральне значення.
Отже, прослідкуймо, що говорять про грудне вигодовування авторитетні християнські джерела. 

Про годування грудьми у Біблії
 

У Біблії про грудне вигодовування згадується у двох контекстах: як пряме свідчення про годування грудьмиі, як про його образ у метафоричному значенні. Звідси можемо багато довідатися про ставлення до грудного вигодовування, про тогочасні практики і традиції. Безперечно, що вислів «грудне вигодовування» при цьому не вживається, натомість часто зустрічаємо такі слова та вислови: «груди», «годувати грудьми», «годувальниця»,«молоко» (безперечно, материнське), «немовлята» або «ті,що ссуть» тощо.

Прямі свідчення про годування грудьми знаходимо вже у першій книзі П’ятикнижжя — Книзі Буття. Розповідається про те, що Сара, яка була до глибокої старості неплідна, народила від Авраама, столітнього родоначальника єврейського та інших народів, сина Ісаака і сама вигодовувала його грудьми: «Хто був би сказав Авраамові,що Сара годуватиме грудьми дітей? Бо я в старості породила йому сина» (Бут. 21,7). І далі: «Підросло ж хлоп’ятко, й відлучили його. Та й зробив Авраам великий бенкет того дня, коли було відлучено Ісаака» (Бут. 21, 8).

У наступній книзі — Вихід — розповідається про доньку Єгипетського фараона, яка знайшла в очереті тримісячне немовля Мойсея і взяла йому годувальницю не з єгиптянок, а з жінок його народу: «”Візьми оце дитятко та вигодуй його мені, а я дам тобі за це заплату”. Взяла жінка дитятко й вигодувала його. А як дитятко виросло, привела його до фараонової дочки, і він став їй за сина» (Вих.2, 9-10). Вигодуваний молоком рідної матері, Мойсей виріс людиною, безмежно відданою своєму народові, яку і сьогодні визнають взірцем патріотизму. «Чи не з молоком матері усмоктав він любов до своїх співвітчизників, своїх братів? Чи не завдаємо ми нищівного удару патріотичним почуттям наступних поколінь, замінюючи молоко матері штучними продуктами?».

Бездітна Анна, мати пророка Самуїла, благаючи Господа згадати її і дарувати їй дитину, у молитві пообіцяла привести сина в храм і залишити там назавжди на служіння Богові. Коли хлопець народився, вона, відмовляючись піти з родиною на щорічну прощу, сказала чоловікові: «Не піду, поки не відлучиться хлопець, тоді я приведу його, і він побачить обличчя Господнє й там зостанеться назавжди» (І Сам. 1, 22). На це Елкана, чоловік Анни, відповів:«Роби як знаєш… Дай тільки Господи, щоб справдилосят воє слово!», отже, він підтримав Анну у намірі не тільки відвести дитину у храм, але й і перш за все у намірі годувати. І далі: «А коли відлучила, взяла його з собою в дорогу…і привела його в дім господній, у Шіло. … і зоставила там Господеві» (І Сам. 1, 24-27). Звертає увагу те, що у розповідях про завершення годування грудьми, як правило, звучить слово «привести», з чого можна зрозуміти, що дитина на цей час була вже настільки велика, що добре самостійно ходила (див. Вих.2, 9-10, І Сам. 1, 24-27). Про пророка Самуїла сказано, що коли мати привела його у храм, «хлопець же був іще собі маленький» (І Сам. 1, 24), проте «доглядав служби перед Господом» (І Сам. 2, 18). «Оскільки прислуговувати священику діти могли не раніше, ніж у три роки, то цілком можливо, що відлучали від грудей не раніше цього віку». Відлучення дитини від грудей було важливою подієюу родинному житті і супроводжувалося великими святкуваннями (див. Бут. 21, 8).

Свідчення про тривалість грудного вигодовування у ті часи бачимо у звертанні матері мучеників макавейських, яка після загибелі в один день сімох своїх синів говорить до єдиного сина, який ще лишався живий: «Сину мій,змилуйся надо мною, що носила тебе в лоні 9 місяців, що годувала тебе 3 роки і вигодувала… не бійся цього ката,а, гідний своїх братів, прийми смерть, щоб я могла тебе в Божому милосерді знову мати разом з братами» (ІІ Мак. 7,27-28).
Короткі згадки про факт годування грудьми знаходимо і в інших цитатах. Батько дванадцяти патріархів Яків, благословляючи серед інших синів свого улюбленого сина Йосифа, говорить: «Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес ізгори, благословенням безодні, що розляглася долі, благословенням грудей і лона» (Бут. 49, 25). Діти — це благословення, і тому годування грудьми в тій же мірі благословенне, як і народження дитини. У іншому місці бачимо, що годування грудьми якнайтісніше пов’язували із запорукою виживання немовляти. Бідкаючись після перенесених нещасть, праведний Йов вигукує: «Навіщо прийняли мене коліна? Навіщо було меніссати груди?» (Йов 3, 12).

Рятуючи Йоаса, сина Ахазії, від смерті, тітка вивела хлопця з-поміж царських синів і сховала хлопця разом з його мамкою (2 Цар. 11, 2). У цьому епізоді бачимо прагнення зберегти і захистити грудне вигодовування, незважаючи на усі життєві труднощі.

Материнське молоко у багатьох біблійних коментарях порівнюють з манною, яку споживали ізраїльтяни у пустелі і якої треба було збирати саме стільки, щоб вистачало лише на день, оскільки надлишок завжди псувався: «Ось я дощем посиплю хліб з неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку…» (Вих. 16, 4). «Божий бо хліб той, що сходить з неба і життя світові дає» (Йо. 6, 33). Напрошується аналогія з грудним молоком, якого завжди утворюється саме стільки, скільки потрібно дитині, натомість надлишок створює лише проблеми.

У метафоричному значенні годування грудьми знаходимо у численних епізодах, зокрема, у Псалтирі, де в поетичній формі викладено основні істини Божого одкровення, відкривається і містична сутність годування грудьми. Псалмопівець вигукує: «Ти мене вивів з материнського лона, ти дав мені безпеку при грудях матері моєї» (Пс. 22(21), 10). Або Псалом 131: «Я втихомирив і за-спокоїв свою душу, немов дитятко на руках у матері своєї, немов дитя — душа моя у мене». У інших перекладах цього псалма «на руках» звучить як «біля грудей», зокрема, у перекладі І. Огієнка: «Як дитя, від перс мами своєї відлучене, як дитина відлучена в мене душа моя», або в перекладі патріарха Філарета: «Чи не смиряв я душу свою, наче дитину,відлучену від грудей матері? Душа моя в мені жадає Тебе,я к дитя грудей матері своєї.»

У іншій поетичній книзі — Пісні Пісень — ідеал братської любові осмислюється не як кровна, а молочна спорідненість: «Якби ж то ти був мені братом, що ссав груди матері моєї!» (П.п. 8, 1). На думку тлумачів Святого Письма, у цьому уривку оспівується любов Христа, який, наблизившись до людей, став нам братом.

Пророк Ісая описує благодать від поєднання з Богом на прикладі блаженства немовляти біля материнських грудей, відчуття материнської ніжності і турботливості: «Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися, щоб могли ссати і насичуватися з грудей його втіхи, щоб могли впиватись і розкошувати багатством його слави» (Іс. 66,10-11). «І вас носитимуть при боці, й на колінах вас будуть голубити. Як утішає когось рідна мати, так я буду вас утішати» (Іс. 66, 12-13). Звертаючись до народу, вірного Господеві, пророк говорить: «Ти будеш ссати молоко народів,ти будеш усмоктувати царські скарби, і зрозумієш, що я— Господь, твій Спаситель…» (Іс. 60, 16).

Натомість небажання годувати грудьми у ті часи вважали вчинком, гідним якнайбільшого осуду. У Плачі Єремії трагедію Єрусалиму пророк описує такими словами: «Навіть шакали дають груди, своїх щеняток годують;дочка ж мого народу стала жорстока… язик від спраги в немовлятка до піднебіння прилипає…» (Пл. Єр. 4, 3-4) .Неспроможність народити і годувати грудьми у біблійні часи вважали суворою карою, то ж пророк Осія, засуджуючи невірність ізраїльтян Богові, вигукує: «Дай їм, оГосподи!... Що ж ти даси їм? — Дай їм неплідне лоно й сухі груди» (Ос. 9, 14).
Про годування грудьми неодноразово згадується у Новому Завіті. Один з найвідоміших таких епізодів знаходимо у Євангелії від Луки: «Сталося, як говорив Він це,якась жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: ”Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!”» (Лк.11, 27). У іншому епізоді, відповідаючи на обурення первосвящеників та книжників через те, що діти вигукували у храмі, прославляючи Ісуса, Христос сказав: «Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, що ссуть, Ти приготував хвалу?» (Мат. 21, 16). Це «хіба ви не читали…» очевидно стосується вірша з Псалму 8: «З уст дітей і немовлят учинив єси хвалу супроти твоїх супостатів, щоб угамувати ворога і бунтаря» (Пс. 8, 3).

Ці уривки перегукуються із текстом «Молитви за ласку годування грудьми», яку подаємо далі. У текстах апостольських часів теж зустрічаються згадки про годування грудьми, здебільшого у метафоричному значенні. У своїх посланнях Апостол Павло говорить: «…ми були тихими серед вас, мов та годувальниця, що доглядає своїх дітей. Ми так прив’язалися до вас, що хотіли передати вам не тільки Божу Звістку, але й свої душі, бо ви стали для нас любими” (1 Сол. 2, 7-8.). «Та я, брати, не міг говорити до вас як до духовних, але як до тілесних, як до немовляток у Христі. Я годував вас молоком, а не твердою їжею, тому що ви не могли їсти, та й тепер ще не можете…»(І Кор. 3, 1-2). Апостол Петро у своєму першому посланні говорить:«І, як новонароджені немовлята, жадайте чистого духовного молока, щоб на ньому ви зросли для спасіння, бо ви скуштували, що Господь добрий» (І Петра 2:2-3).

Про годування грудьми у творах отців церкви
 

Прихильне ставлення до годування грудьми, висловленев Святому Письмі, простежується і в пізніших богословських джерелах. Св. Августин, розмірковуючи над днями свого найранішого дитинства, згадує годування грудьми як Божий дар для немовляти, який не є власністю чи заслугою матері,отже, мати чи годувальниця не дають, а лише передають дитині те, що призначено Творцем для її виживання і добра. Більше того, саме Божа ласка сповнює жінку бажанням годувати немовля. Він писав: «Отже, розрадила мене насолода людського молока. Але ж ні моя мати, ні пестунка не сповнювали ним своїх грудей; це Ти, Господи, через них дав мені поживу першого дитинства за Твоїм устроєм і за Твоїми багатствами, розподіленими аж до самих основ. Ти дав мені також те, що я не бажав більше, ніж Ти мені давав, і що мої годувальниці хотіли мені давати те, що Ти давав їм. Бо вони через схильність і любов до мене готові були давати мені те, чого мали досхочу завдяки Тобі. Бо їхнє добро було моїм добром, бо приходило від них до мене, воно не походило від них, але через них. Бо від Тебе, Боже, походить усяке добро, і від Бога мого все спасіння моє…». У книзі „Основы искусства святости” єпископ Варнава вказує, що годування грудьми — це найперший і найважливіший обов’язок матері-християнки, і годувати свою дитину вона повинна сама, так як це робили біблійні жінки Сара, Анна — мати пророка Самуїла, мати Мойсеята інші.

Йоанн Кронштадський у книзі „Моє життя у Христі”порівнює годування грудьми із Причастям: „Що дивного в тому, що тобі пропонує в їжу й пиття Тіло та Кров свою Господь? Хто дав тобі в їжу плоть створених ним тварин,Той дав, нарешті, в їжу і пиття і Самого себе. Хто годував тебе грудьми матері, Той, нарешті, Сам взявся годувати тебе Своєю Плоттю і Кров’ю, щоб подібно тому, як з молоком матері ти висмоктав відомі властивості матері, дух її,так з Тілом і Кров’ю Христа Спасителя усмоктав би в себеЙого дух і життя”.

Велике значення надає церква стану матері, яка годує грудьми. Так, мати відомого в Росії і далеко за її межами протоієрея отця Олександра Меня згадує, що священик, який хрестив маленького Олександра, радив їй при годуванні грудьми відмовляти тричі „Отче наш”, тричі „Богородице…” і один раз „Вірую”: «Так он считал необходимым начинать воспитание духовное с самого рождения».

Сучасні церковні документи вказують на важливість і необхідність годування грудьми в тій же мірі, як і підпорядкування усім іншим природним законам. Вчення Вселенської Церкви про природне планування сім’ї, яке міститься в енцикліках Humanae Vitae та EvangeliumVitae, стосується також і грудного вигодовування. У обох енцикліках мова йде про те, що ми повинні слідувати Божому плану через Його біологічні закони. Грудне вигодовування — це один з Божих біологічних законів. Це продовження турботи матері про дитину, яка існувала під час вагітності і тепер набула іншої форми (див. також 2 Мак. 7,27).

У енцикліці Humanae Vitae папа Павло VI навчає «дотримуватися природного закону» та вказує, що «людина спроможна у своїй здатності до продовження роду відкрити біологічні закони, які властиві людській особі» . «Тільки тоді, коли людина дотримується Богом вписаних у її природу законів, які через те треба мудро і злюбов’ю шанувати, вона може дійти до справжнього, такбажаного щастя» .

Це ж підтверджує і енцикліка Evangelium Vitae: Розділ 22: «Це Божий план для життя, який треба поважати». Розділ 42: «Ми підпорядковуємося біологічним законам». Розділ 97: мусимо «поважати біологічні закони, закладені у нашу особу».

Виразні настанови щодо годування грудьми знаходимо у праці о. Вільяма Віртю. У книзі «Мати і дитина» він вказує, що «Учительський Уряд Церкви та моральні богослови стверджують, що Церква незмінно і послідовно вважає годування грудьми важливим і вагомим обов’язком матері», оскільки «природний закон зобов’язує матір годувати немовля своїм молоком". Отже, якщо мати не годує дитину грудьми без досить серйозних для цього причин, вона хоч і не чинить важкий або смертний гріх, проте занедбує дуже важливий обов’язок. Треба зауважити, що таке формулювання сприйняли неоднозначно, мовляв, воно пробуджує почуття вини у тих мамів, які годують дитину з пляшечки, на що о. Віртю зауважив: «Якщо ми поблажливо ставимося до матерів, які мусять працювати,або неспроможні годувати грудьми через інші причини, то мусимо водночас прийняти як належне встановлену Богом норму, закладену у «книзі природи». Жінка, перед якою відкриваються широкі можливості зайнятися багатьма справами, опиняється перед спокусою поступитися своїм материнством і залучити до догляду за дитиною іншу особу. Основний принцип моєї книги полягає в тому, що не кожна жінка мусить бути матір’ю, проте матері потребує кожна дитина. Увага зосереджена на праві дитини мати маму — її або його маму, яку дитина має право мати увес ьчас. Отже, ми обгрунтовуємо обов’язки матері, виходячи з потреб дитини. Це справедливо. Подібно до того, як дитина має право народитися, вона має право на те, щоб мати нею опікувалася і годувала її своїм молоком, і саме тому на жінку покладаються відповідні зобов’язання».

Відомі висловлювання про грудне вигодовування папи Григорія Великого, папи Бенедикта XIV, папи Пія ХІІ, папи Івана Павла ІІ. Зокрема, у 1941 році папа Пій ХІІ під час зустрічі з італійськими жінками, членкинями «Католицької Акції» (міжнародного мирянського руху, який очолювали священики), на яку він прийшов незважаючи на серйозні обов’язки воєнного часу, зазначив, що формування характеру дитини починається біля материнських грудей.«Ось чому завжди, коли тільки це можливо, мати повинна зробити все, щоб годувати дитину грудьми. Хто може пояснити незбагненний вплив на маленьку людину матері,від якої дитя цілковито залежне?» . Папа Іван Павло ІІ у травні 1995 року, виступаючи наконференції з грудного вигодовування у Ватикані, відмітив,що грудне вигодовування «містить у собі два блага для дитини: захист від хвороб та відповідне харчування. Такий природний спосіб вигодовування створює зв’язок любові і безпеки між матір’ю і дитиною, а також дає дитині змогу стверджувати себе як особу через взаємодію з матір’ю…Це важливо для всіх — і для багатих, і для бідних. Треба сподіватися, що ваші дослідження будуть сприяти утвердженню у суспільстві усвідомлення, наскільки цей природний акт допомагає розвинути почуття близькості і материнської прив’язаності, необхідні для здорового розвитку кожної дитини.

Цей зв’язок настільки природний,що у псалмах використано образ дитини біля материнських грудей, щоб пояснити, як Бог опікується людиною (напр..,Пс. 22, 9). Ця взаємодія між матір’ю і дитиною настільки життєво важлива, що мій попередник папа Пій ХІІ закликав матерів зробити усе можливе, щоб годувати своїх дітей грудьми. Отже, із різних перспектив ця тема представляє великий інтерес для Церкви, турботою якої є святість життя і святість родини». Іван Павло ІІ додав, що «численні дослідження засвідчують на користь грудного вигодовування, а не на користь його замінників» та просив уряди посприяти тому, щоб «матері могли годувати своїх дітей винятково грудьми чотири-шість місяців після народження і далі, вводячи інші відповідні продукти, а також на другому році життя і пізніше… Ніхто не може замінити матері у цій її природній діяльності» .

На жаль, на відміну від біблійних часів, годування немовляти грудьми для наших сучасників не є чимось цілком природним, само собою зрозумілим. Не рідко трапляється, що молоді батьки і матері надають перевагу свободі від дитини, свідомо відлучають її від грудей та переводять на штучне вигодовування. Цим вони позбавляють дитину найприємніших для маляти хвилин спілкування з мамою, коли разом з молоком до дитини переливається любов, ніжність, добро, позитивна енергія та могутній поживний потенціал, який сприяє здоровому росту та розвитку дитини. Справді, у сучасному світі перед матір’ю, яка народила немовля, відкриваються дві діаметрально протилежні можливості. З одного боку, сучасні принципи ведення грудного вигодовування дають змогу вигодувати дитину грудьми практично кожній матері.

За даними ВООЗ, через фізіологічні причини не можуть годувати лише від 1 до 3% жінок другого боку, створено штучні суміші — замінники грудного молока, які за своїм складом хоч і не дорівнюють жіночому молоку (і напевно ніколи з ним не зрівняються), все ж дають дитині можливість досить добре рости і розвиватися.

Проте «“Все мені можна”, та не все корисне» (І Кор.6,12). Добре відомо, що штучне вигодовування наражає дитину на ризик багатьох захворювань не лише в дитинстві,але і в дорослому віці, а переваги годування грудьми для емоційного розвитку дитини та формування її позитивної налаштованості у житті не замінить найліпша пляшечка.Треба ще додати, що годування грудьми корисне і для матері, зокрема, воно запобігає розвитку після пологових ускладнень, знижує ризик раку молочної залози, яєчників і тіла матки, та віддаляє менопаузу, а отже, хвороби, пов’язані з цим віковим періодом жінки.

Поміркуймо, чи не означає відмова від годування грудьми у тих ситуаціях, коли воно можливе (хоч, безперечно, інколи потребує чималих зусиль), подібного непослуху, до якого допустилася Єва, скуштувавши заборонений плід? Чи не декларуємо, даючи дитині замість грудей суміш із пляшечки: «Так, Боже, я знаю,що для годування немовляти Ти створив материнські груди,але я ліпше від Тебе знаю, що потрібно саме моїй дитині, і тому даю їй замість грудей пляшечку з сумішшю».

Все ж тішить те, що нині грудне вигодовування повертає своє визнання та престижність. Все більше жінок мріють годувати довго та успішно, і це велике їх бажання, підтримка з боку медичного персоналу на всіх ланках охорони здоров’я матері та дитини, допомога та підтримка родини, близького оточення допомагає їм досягнути чудових результатів.

Спілкуючись з молодими батьками і матерями,які прагнуть вигодувати малюка грудьми, допомагаючи їм долати пов’язані з годуванням труднощі, ми часто переконуємося, що це глибоко віруючі люди, які досягають реалізації свого наміру годувати не лише за допомогою ретельного виконання принципів успішного грудного вигодовування, але й черпають силу в усвідомленні того,що це їхній обов’язок, закладений у людську природу Творцем. Згадані тут біблійні матері є гідним прикладом для наслідування.

Отже, згадаймо слова псалмопівця: «Щасливий кожний, хто Господа боїться і хто його путями ходить!...Жінка твоя, неначе лоза плодовита усередині дому твого, діти твої мов парості оливки навколо столу твого…» (Пс.128, 1-3). Втішно, що є батьки і матері, які хочуть, щоб їх дитина була вигодувана грудьми, незважаючи на труднощі, а часто нерозуміння і відсутність підтримки оточення. Радісно, коли мати сама годує своє немовля на Божу славу— заради його здоров’я, доброго фізичного, емоційного і духовного розвитку, а також задля свого здоров’я і добра усієї сім’ї.

Ікона Богородиці «Кормляща»
 

Зображення Марії, яка годує грудьми, знайдено вже на фресках ІІ ст. з катакомб, де збиралися ранні християни. Тематикою таких фресок було, зокрема, Різдво Христове,поклоніння волхвів тощо.

Ікони Богородиці, на якій вона годує Дитятко, найчастіше трапляються в іконописі країн Південної Європи: Італії, Португалії, Іспанії, Греції, на Балканах, а також у Німеччині. Вони відомі під назвою «Кормляща» (по-грецьки Galaktotrophousa, лат Maria Lactans, рос. Млекопитательница, нім. Stillende Gottesmutter, італ. la Madonna del latte).

Відомітакож скульптурні зображення Марії, яка годує грудьми. На наших теренах такі ікони трапляються рідко. Найвідоміша з ікон «Кормлящої» знаходитьсяв Хілендарському монастирі на Афоні, у церкві при Карейській келії, і є однією з найславетніших ікон візантійської школи. Згідно з переказами, історія цієї ікони пов’язана з особою Сави Освяченого — засновника лаври, розташованої за 18 верст від Єрусалиму. Святий Сава, який помер у 532 році, пророчо заповідав віддати цю ікону прочанину знатного роду із Сербії, також з іменем Сава. Лише у XIII столітті ікона дочекалася свого наступника, коли Сава, архієпископ Сербський, отримав її з рук монахів. На шляху з Палестини в Сербію архієпископ Сава зупинявся на Афоні, де заснував Хілендарський монастир і подарував йому у благословення згадану ікону, яку пізніше оголошено чудотворною.

Почитання ікони, як вказує сама її назва, пов’язане головним чином з періодом годування грудьми. Перед нею моляться при нестачі молока,при труднощах і ускладненнях, пов’язаних з годуванням грудьми, із наміром спокійно відлучити дитину від грудей тощо. Святкування в честь ікони «Кормлящої» у православній церкві припадає на 25 січня (12 січня за старимстилем).Ще одна з найвідоміших ікон «Кормлящої», яку особливо почитають в Італії, знаходиться у базиліці Св.Йоана Євангелиста у Равенні.

Ткаченко Світлана Кузьмівна — доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії ЛНМУ імені Данила Галицького

Шлемкевич Ольга Любомирівна — кандидат медичних наук, асистент кафедри педіатрії і неонатології ФПДО ЛНМУ іменіДанила Галицького, член національної координаційної ради із впровадження програми підтримки грудного вигодовування в Україні

Городенчук Зореслава Богданівна — кандидат медичних наук, асистент кафедри акушерства та гінекології N2 медичного факультету ЛНМУ імені Данила Галицького