Метод кенгуру, або як допомогти недоношеній дитині

Усі батьки недоношених дітей цікавляться, як ростиме і розвиватиметься їхній малюк, чи відрізнятиметься його розвиток від дітей народжених в строк. У цій статті ми розповімо про те, у який спосіб батьки якнайкраще можуть допомогти своїй крихітці надолужити різницю.

Ці люди народилися недоношеними:

• Галілей
• Суворов
• Паскаль
• Дарвін
• Ньютон
• Гете
• Моцарт
• Шиллер
• Наполеон
• Менделєєв
• Байрон
• Ейнштейн
• Руссо
• Черчилль
   

Ці великі люди народилися недоношеними. Вони не тільки вижили, але й досягли найбільших успіхів у житті. Їх вигодовували тільки грудним молоком, і вони перебували у постійному контакті з матір'ю. Вони вижили завдяки самовідданості їх матерів. Поведінка цих жінок було інтуїтивною, але абсолютно правильною. Підтвердженням цього є досягнення їх великих дітей, а також наукові дані останніх десятиліть.

Вчені довели: якщо дитину забирати від матері, вона відчуває страх. Рівень гормонів стресу в її організмі різко підвищується. Її реакція протесту виражається сумним плачем та іншою поведінкою, яка означає, що немовля опинилося в ненормальному для нього середовищі. Цей негативний вплив відбувається у дуже важливий період для життя дитини – у період інтенсивного розвитку головного мозку, що може негативно позначитися на його розвитку.

Стрес та його вплив на мозок дитини
 

Відомо, що мозок плоду найбільш інтенсивно розвивається в останні 10-12 тижнів гестації. Для недоношеної дитини цей процес розвитку мав би відбуватися внутрішньоутробно, де умови суттєво відрізняються. І це є дуже сильним стресом для дитини, передусім для мозку. Мозок дитини може по-різному реагувати на стрес. Якщо періоди стресу короткочасні і неінтенсивні, при цьому мати дитини перебуває поруч, то ця присутність допомагає мозку дитини швидко відновити баланс. Це так званий «позитивний стрес», який навіть необхідний мозку. Важкий стрес дитина також легше переносить, якщо вона перебуває в контакті з матір'ю. Такий вид стресу називають «терпимий стрес». Однак існує ще таке поняття як «токсичний стрес».

Високий рівень кортизолу впродовж тривалого періоду часу чинить токсичний вплив на клітини мозку, в результаті чого відбувається їх загибель і порушення формування нервових синапсів. Не будемо також забувати про той факт, що підвищений рівень кортизолу шкодить імунітету. Єдиною відмінністю між токсичним і терпимим стресом є відсутність або присутність матері. Звідси напрошується логічний висновок, що нормальне середовище для дозрівання дитини, тобто її гармонійного, запрограмованого природою, росту і розвитку, – це організм матері.
Метод кенгуру створює найкращі умови для розвитку мозку

Метод кенгуру, або як допомогти недоношеній дитині 
​

Мозок недоношеної дитини ще не зрілий в порівнянні з мозком доношеної дитини. Мозок дитини, яка народилася передчасно, продовжує дуже інтенсивно розвиватися і після народження. Щоб допомогти недоношеній дитині в розвитку, дуже важливо допомогти відтворити умови, якнайбільш наближені до внутрішньоутробних. У лоні матері дитина відчуває себе безпечно, їй тепло, звук і світло приглушені, однакова температура, вона не відчуває голоду. Крім того, щоб мозок передчасно народженої дитини досяг рівня розвитку мозку доношеної, необхідна належна стимуляція.

Метод кенгуру, що включає постійний шкірний контакт, рух матері з дитиною, її запахи, грудне молоко, розмови з дитиною, сприяє стимуляції мозку і його найкращому розвитку. Дослідження демонструють, що постійний контакт «шкіра до шкіри» при виходжуванні за методом кенгуру сприяє кращому набиранню ваги, швидкому зростанню і збільшенню окружності голови, а отже зростанню і розвитку головного мозку.

Динаміка антропометричних показників у дітей, яких виходжують за методом кенгуру, істотно краща, ніж у дітей, котрі отримують традиційний догляд в кювезі або ліжечку. Дослідження показали, що недоношені діти при виходжуванні за методом кенгуру менше хворіють у порівнянні з дітьми, яких виходжують в інкубаторах: у них рідше трапляються такі важкі захворювання, як сепсис, пневмонія і ентероколіт. Вражають також результати одного дослідження, що показало: смертність серед недоношених дітей, для догляду за якими застосовують метод кенгуру, знижується вдвічі у порівнянні з дітьми, яких виходжують без використання цього методу.

Догляд за дитиною за методом кенгуру забезпечує найкращий розвиток, оскільки цей метод максимально відтворює внутрішньоутробне середовище, де дитина відчувала себе безпечно.
Для забезпечення безперервного контакту дитини з організмом матері після народження необхідно витримати дві життєво важливі умови – контакт «шкіра до шкіри» і грудне вигодовування. Саме ці два компоненти догляду за новонародженим унікально пристосовані для задоволення базових потреб «незрілої» дитини. Власне, ці компоненти і включає метод кенгуру.

Три ключових моменти методу кенгуру:
 

• положення «кенгуру»: контакт «шкіра до шкіри» – дитина на грудях у матері;
   
•  харчування «кенгуру»: ранній початок грудного вигодовування, виключно грудне вигодовування;
   
•  підтримка «кенгуру»: родичі і персонал допомагають мамі, виходжують малюка за методом кенгуру, щоб контакт «шкіра до шкіри» був максимально тривалим.
   

Як бачимо, для того, щоб виходжувати дитину за методом кенгуру і забезпечити їй найкращий догляд, не важливими є дороге устаткування і високотехнологічні методики. Потрібно лишень забезпечити комфортні умови перебування в лікарні для матері і еластичний бандаж (перев'язь), який дозволяє надійно «закріпити» дитину у неї на грудях.

Метод кенгуру – це «продовження» внутрішньоутробного життя дитини, коли в постійному контакті «шкіра до шкіри» з мамою, дитина відчуває себе захищеною. При цьому дитина перебуває в зручному положенні, схожому на те, яке було в утробі матері, чує звичні звуки: серцебиття і ритми дихання матері; тепло, запах і смак грудного молока нагадують амніотичну рідину. Все це створює умови для подальшого нормального розвитку дитини.