Метод кенгуру, або як допомогти недоношеній дитині


16 Липня 2015
Практичні поради як застосовувати метод кенгуру для виходжування недоношених дітей
Метод кенгуру – це «продовження» внутрішньоутробного життя дитини, коли в постійному контакті «шкіра до шкіри» з мамою, дитина відчуває себе захищеною. При цьому дитина перебуває у зручному положенні, схожому на положення в утробі матері, чує звичні звуки: серцебиття і ритми дихання матері; тепло, запах і смак грудного молока нагадують амніотичну рідину. Все це створює умови для подальшого нормального розвитку недоношеної дитини.
Для позиції кенгуру потрібен еластичний бандаж (щось дуже схоже на топік без бретелей з дуже щільного еластичного трикотажу) або тканина (2-3 метри).
Для годування грудьми дитину не потрібно виймати з бандажа/перев'язі. Можна зсунути бандаж вниз, щоб дитинці було зручно прикластися до грудей, не порушуючи контакт «шкіра до шкіри». При годуванні малюка з чашечки або через зонд , він також може перебувати в контакті «шкіра до шкіри».
Мама і дитина в позиції кенгуру знову стають одним цілим. Мама без усіляких незручностей може займатися домашніми справами з дитиною в позиції кенгуру. Їх біоритми починають збігатися: якщо малюк засинає, мама засинає разом з ним. Спати з малюком мама може лежачи на спині під кутом 30°, використовуючи додаткові подушки. Контакт «шкіра до шкіри» переривають тільки, якщо потрібно змінити підгузник або для огляду лікаря.
Якщо мамі потрібно сходити в туалет і прийняти душ, роль «батька-кенгуру» може виконати тато. Таким чином, контакт «шкіра до шкіри» не переривається.
Тато в ролі «батька-кенгуру» краще розуміє свою дитину та її потреби, відчуває відповідальність за здоров'я дитини і дружини. Малюк при цьому отримує необхідну для нього мікрофлору батька. Участь тата у догляді за методом кенгуру формує стійку прихильність між ним та дитиною, яка проявляється протягом довгих років.
Статті по темі
КОМЕНТАРІ