Криза у дитини трьох років. Некерована дитина в три роки

Криза трьох років у дитини: як проявляється? 

Малюк упирається і все заперечує, не слухається батьків, не хоче робити нічого з того, що його просять, може активно шкодити, влаштовувати істерики на рівному місці, ревнувати. При цьому раніше дитина була слухняною і ласкавою (стосується як хлопчиків, так і дівчаток).

У три роки дитина проходить через нові відчуття. Тепер вона чітко розуміє, що може не хотіти того, що від нього просять. Малюку хочеться бути самостійним і робити щось по-своєму.

Криза трьох років у дитини: як реагувати батькам?

Батькам потрібно постаратися усвідомити, що дитина дорослішає і змінюється. Постарайтеся і самі перебудуватися. Пропонуйте малюкові вибір з декількох варіантів. Наприклад: яку ти хочеш одягнути кофтинку на вулицю - червону або синю? Іноді корисно дати малюкові самому пережити плоди своєї поведінки (так він вчиться бути відповідальним). Наприклад, дитина хоче одягнути черевики замість легких кросівок на вулицю в спеку, йому буде жарко на вулиці - поясніть, від чого це сталося, і спокійно поверніться додому перевзутися. 

А от якщо своєю поведінкою малюк піддає себе небезпеці, дійте негайно, зупиняйте категорично. Не допустіть того, що може принести шкоду або загрожувати життю дитині. А те, що не небезпечно, навпаки, не забороняйте, але пояснюйте. Отже, Вам потрібно визначити чіткі межі дозволеного, що можна (з різними варіаціями, наданням дитині права вибору), а що не можна ніколи і ні за яких обставин. 

Головне правило для батьків: бути спокійними і терплячими. Якщо забороняєте, робіть це спокійно, на піку істерики у дитини як би важко це не було, не кричіть на нього, не бийте, а просто перечекайте. Якщо виходить відвернути або переключитийого  увагу, то чудово, якщо вже ніяк, просто чекаємо. 

Пам'ятайте, що вести себе так погано малюк буде не весь час. Будьте спокійні, впевнені, не сердіться і направте малюка в потрібне русло. Скоро все нормалізується.

Криза трьох років у дитини: зони дозволеного 

Багато батьків нарікають на те, що непросто навчити малюка, що можна, а чого не можна. Виходить, що доводиться багато забороняти. При цьому дитина активно перевіряє межі дозволеного і буквально мучить батьків. 

Психологи пропонують батькам умовно сформувати межі дозволеного так: 
 

• Червона зона - не можна ніколи, це небезпечно для дитини (піднімати на вулиці скло, сідати в чужу машину, грати з вогнем і т.д.); 
• Жовта зона - можна, якщо ... Наприклад, можна відкрити холодильник і щось дістати при дорослому, можна відрізати щось ножем при дорослому і т.д. 
• Зелена зона - те, що можна дитині завжди.