Хлопчики і дівчатка. Статеве виховання дітей

Формування жіночих і чоловічих стереотипів поведінки відбувається на різних етапах і за допомогою різних інструментів: чоловіче або жіноче ім'я, відмінності в одязі, усвідомлення своєї близькості за тими чи іншими ознаками з мамою - жінкою чи татом - чоловіком. Доручаючи виконувати ту чи іншу роботу по дому, ми кодуємо і відповідну поведінку, тут ще на допомогу приходять іграшки. Але помилково думати, що, вручивши дівчинці ляльку і зав'язавши бантик, давши хлопчикові пістолетик і одягнувши брюки, ми автоматично вирішуємо питання статевої ідентифікації дитини. 

Психологи стверджують, що сексуальність людини проходить у своєму розвитку кілька етапів. Узагальнені уявлення про сексуальність будуються на тому переконанні, що статевий потяг і сексуальні інстинкти не пробуджуються несподівано у віці статевого дозрівання (дванадцять - сімнадцять років), а визрівають поступово.

Норма в сексології - поняття невизначене. Дитячий вік під «норму» не підпадає, тобто виділити межі норми в психосексуальному розвитку маленької дитини не просто.

До Зиґмунда Фрейда сексуальність у ранньому і пізньому дитинстві взагалі висвітлювалася досить бідно. Тому справжнім шоком для дорослих стало не те, що діти з віком входять у сексуальну активність, а те, що вона є суттєвою і невід'ємною частиною формування характеру будь-якої дитини (а не тільки «погано вихованих» дітей, як вважалося раніше).

Психосексуальний розвиток дітей до п'яти років Фрейд визначає як інфантильну сексуальність. Розглянемо деякі її прояви.

1. Оральна стадія, або смоктання, з'являється вже у немовляти. Проявляється в ритмічно повторюваних смоктальних дотиках ротом, причому мета прийняття їжі виключається. Частина самих губ, язика, будь-яке інше місце шкіри, яке можна дістати, вибираються для смоктання. Смоктання здебільшого поглинає всю увагу малюка і закінчується сном.

2. Анальна стадія, або прояв зони заднього проходу. Ерогенне значення цієї частини тіла велике, а випробовуване малюком задоволення від процесу дефекації - науково встановлений факт.

3. Генітальна, або урогенітальна, стадія - отримання задоволення від акту сечовипускання. Завдяки анатомічному положенню, подразнення виділеннями, миття та витирання при гігієнічному догляді, випадкові збудження відчуття задоволення, яке здатні давати ці частини тіла, неминуче звертає на себе увагу дитини вже в дитячому віці.

Потрібно зазначити, що такий поділ все ж досить умовний.

З усього вище сказаного стає зрозуміло, що перше знайомство з сексуальною стороною життя діти отримують ще в дитинстві. У цей період життя необхідно, щоб малюк відчував зв'язок, принаймні з однією людиною. Як правило, з мамою. Володіючи особливим ентузіазмом і високою мотивацією, до того ж вигодовуючи своїм молоком, від природи наділена особливою м'якістю і ніжністю в підході до дитини, саме мати виявляється найбільш підготовленою до того, щоб повністю задовольнити запити немовляти.

За винятком грудного вигодовування, тати теж можуть забезпечити всі потреби новонародженого, тільки роблять вони це трохи інакше. Дослідження показують, що вони більш активні в іграх з дитиною, люблять розбурхувати її, у той час як матері намагаються її заспокоїти. Так малюк засвоює різні стереотипи поведінки, які характерні для чоловіків і жінок.

Однорічний малюк також ретельно вивчає свої геніталії, як до цього він уважно вивчав свої руки, ноги, обличчя. Але не багато батьків розуміють, що інтерес дитини до будови статевих органів також природний, як його інтерес до будови будь-якого іншого органу тіла. При цьому багато батьків приходять в розгубленість і починають підозрювати у своїй дитині відхилення від норми.

Слід пам'ятати, що сексуальний розвиток дітей тісно пов'язане з їх розумінням свого тіла. Тому у маленьких дітей така висока потреба в тілесному контакті з матір'ю або іншим дорослим, який за ним доглядає. За прагненням до ніжності, пестощів, поцілунків не криється жодних відхилень і ніякого натяку на еротизм. Швидше навпаки, відсутність подібних проявів у дитини може вказувати на загальмованість емоційного розвитку. Дана ситуація типова у надмірно серйозних, принципово-строгих батьків, які часто соромлять і дотримуються емоційної дистанції у відносинах з дітьми. 

Така поведінка батьків призводить до того, що у дитини не розвиваються природні позитивні відчуття з боку шкіри та слизових, без чого неможливий повноцінний розвиток почуття тіла і повнота сексуальних почуттів надалі. Деякі батьки панічно бояться онанізму у дітей і тому дуже суворі до них. Але якраз тоді він найчастіше і виникає, оскільки поповнює нестачу ніжності і ласки. До того ж дитина, позбавлена ​​безпосереднього вираження емоцій, схильна компенсувати їх у своєрідній грі з геніталіями перед сном. Посилення в цьому випадку строгості, надмірного контролю і покарань тільки сприяє наростанню збудливості і разом з нею потреби в розрядці, проявом якої і буде онанізм.