Як лікувати гайморит у дитини

Гайморит у дитини
 

Це запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи. Можливо, це комусь про щось говорить. Але більшості батьків - навряд чи, якщо вони самі в своєму житті з таким захворюванням, як гайморит, не стикалися. Тому спробуємо пояснити, що таке гайморит у дітей і як його розпізнати.

Носову порожнину з обох боків оточують 4 пари носових пазух. Це верхньощелепна або гайморова, лобова, основна (клиноподібна) пазухи і ґратчастий лабіринт. Всі вони містять повітря і їх вивідні отвори відкриваються в носову порожнину.

Особливість будови носових пазух така, що, маючи великі розміри, у всіх у них досить невеликі вивідні отвори. Тому будь-який запальний процес у носі призводить до порушення відтоку слизу з пазух і запаленню самих носових пазух, тобто синуситу. Багато дослідників і лікарі на сьогоднішній день дійшли висновків, що будь-який гострий інфекційний нежить за своєю суттю є риносинуситом.

Синусит може бути гострим і хронічним. У дітей найчастіше бувають гострі форми захворювання. Синусит може бути одностороннім або двостороннім. Запалення також може вражати всі носові пазухи. Це так званий пансинусит.
При гаймориті у дитини в патологічний процес може втягуватися не тільки слизова оболонка пазух. Запалення в верхньощелепній пазусі іноді поширюється на окістя і кісткову тканину.

Найбільш часта причина гаймориту у дітей - це інфекція.

Гайморит часто розвивається після перенесеного грипу, кору, скаратлини, гострих респіраторних інфекцій. Він може ускладнювати перебіг післяопераційного періоду, якщо операція проводилася на верхній щелепі. Гайморит може розвинутися при запальних захворюваннях зубів і травмах.
Залежно від шляхів проникнення інфекції розрізняють гайморит:

• риногенний (частіше у дорослих, обумовлений патологічним процесом у носі);
• гематогенний (частіше у дітей, пов'язаний з попаданням інфекції з потоком крові);
• одонтогенний (інфекція з зубів);
• травматичний;
• вазомоторний (спостерігається при порушенні функції вегетативної нервової системи);
• алергічний (представляє собою гіперчутливість у вигляді набряку і гіперсекреції слизової оболонки верхньощелепної пазухи).
   

Для гаймориту характерно:
 

• різке погіршення самопочуття;
• озноб;
• підвищення температури тіла;
• сильний головний біль на фоні закладеності і виділень з носа;
• характерно зміщення головного болю в область щоки, під оком (з одного або з обох сторін);
• світлобоязнь і сльозотеча;
• односторонній нежить з рясним слизово-гнійним виділенням;
• на стороні ураженої пазухи знижується нюх;
• якщо в процес втягнута окістя, спостерігається припухлість щоки і набряк нижнього або верхнього віка.
• хронічний гайморит, зазвичай, є наслідком гострого і характеризується загальною слабкістю, швидкою стомлюваністю, головним болем, закладеністю носа, зниженням нюху. На відміну від гострого, при хронічному гаймориті температура тіла, як правило, залишається стабільною в межах 37-37,5°С і рідко буває вище 38-39°С.
   

Для вазомоторного і алергічного гаймориту характерні ті ж симптоми, що при гострому, але для їх властиве періодичне загострення.

Коли викликати лікаря до малюка
 

Гайморит у дитини небезпечний своїми ускладненнями: менінгіт, менінгоенцефаліт, арахноїдит, риногенний сепсис, - ось одні з найважчих наслідків гаймориту. Тому при появі перших ознак гаймориту у дітей необхідне негайне звернення до лікаря оториноларинголога.

Лікування гаймориту у дітей
​

Обов'язково включає місцеві судинозвужувальні засоби у вигляді крапель у ніс, жарознижуючі засоби, антибіотики. Також лікар може порекомендувати проведення пункції верхньощелепної пазухи, щоб поліпшити відтік вмісту пазухи.

Головною ж профілактикою гаймориту у дитини є своєчасне лікування захворювань носа, що ведуть до порушення носового дихання, а також санація зубів. Загартовування, заняття спортом і ЛФК, достатнє перебування дитини на свіжому повітрі підвищать захисні сили дитини, що також знизить ризик розвитку гаймориту.