Спільне перебування матері й дитини

На сьогоднішній день, мабуть, не знайдеш у нашій країні такого пологового будинку, де б не були створені умови для спільного перебування матері й дитини. У багатьох пологових будинках створені сімейні пологові зали, які за своїм виглядом і рівнем комфорту нагадують готельні номери. У них жінка народжує малюка і залишається до виписки. Існують також палати спільного перебування в післяпологовому відділенні. Це одно-, дво-, максимум тримісні палати, де є все, що необхідно, щоб мама і малюк після пологів відчували себе комфортно. А ще 15 років тому про такі умови жінки могли тільки мріяти.

Та й взагалі жінкам вселялась думка, що після пологів мамі потрібно відпочити, виспатися і відновити силу. А малюк при цьому нехай побуде під наглядом медичного персоналу. Так більше шансів, що з дитиною нічого не трапиться і вчасно буде виявлена ​​патологія, якщо раптом вона у дитини є. На жаль, і сьогодні з вуст «дбайливих» бабусь можна почути ті ж поради. Їх, звичайно, зрозуміти можна, вони просто не знають, що перші дні після пологів можуть протікати якось по-іншому. Не знають вони так само й того, що ранній післяпологовий період - це найбільш чутливий період у житті мами і дитини. Тому самою природою задумано їм бути разом. А інакше, може виникнути маса проблем. Але давайте про все по порядку.

Однак, давайте відразу внесемо ясність. Ми будемо говорити про цілодобове спільне перебування матері й дитини, тобто коли відразу ж після пологів мама і малюк не розлучаються і 24 години на добу перебувають разом. Будь-яка розлука мами і дитини, навіть нетривале, може мати непередбачувані результати.

Почнемо з медичної точки зору. У ранньому післяпологовому періоді можуть розвинутися серйозні проблеми зі здоров'ям, як матері, так і дитини. Якщо вони не будуть вчасно виявлені і вирішені належним чином, то можуть призвести до віддалених негативних наслідківув їхньому стані. Спільне перебування дозволяє створити максимально сприятливі умови для ефективного післяпологового догляду та мінімізувати ймовірність розвитку післяпологових ускладнень. Які переваги спільного перебування для мами і для малюка?

Переваги сумісного перебування для мами
​

Післяпологовий період - це час, коли органи жінки повертаються в їх початковий стан і встановлюється лактація. Фізіологічні зміни відбуваються 6-8 тижнів після пологів. Перший тиждень після пологів асоціюється з найбільш серйозними змінами: створюється базис для відновлення здоров'я жінки, відбувається взаємна адаптація матері й дитини. У цьому плані спільне перебування з дитиною сприяє фізіологічному перебігу всього післяпологового періоду.

• матка швидше повертається до колишніх розмірів: цьому сприяють часті прикладання малюка до грудей. У процесі смоктання дитиною грудей в організмі мами виробляється гормон окситоцин, який змушує матку скорочуватися.
   
• менше ризик виникнення ранніх і пізніх післяпологових кровотеч: також завдяки гормону окситоцину.
   
• швидше налагоджується грудне вигодовування і менше ймовірність виникнення проблем з грудьми і лактацією, у жінок швидше прибуває молоко і його виробляється стільки, скільки потрібно малюку. Крім того, спільне перебування позитивно впливає на тривалість грудного вигодовування.
   
• рутинна практика розділення мам і дітей може негативно вплинути на тривалість грудного вигодовування. Усі дослідження, які вивчали це питання, показали, що кількість матерів, які припинили годування груддю в період від одного до трьох місяців після пологів, було значно вище серед тих, які були розділені з дитиною після пологів.
   

Переваги спільного перебування матері й дитини для дитини
 

Більшість правил і приписів щодо післяпологового догляду в лікарнях, що існували до недавнього часу, були встановлені з метою попередження або стримування перехресного інфікування та профілактики внутрішньолікарняних заражень. Зі зростанням народжуваності після Другої світової війни пологові відділення виявилися переповненими, і виникла проблема стафилококового ураження шкіри новонароджених. Для зниження частоти інфікування робилися різноманітні заходи, у тому числі ізоляція, заборона на вхід у дитячі відділення без спеціального одягу, купання з додаванням лікарських засобів і особлива обробка пуповини.

Дітей відразу ж після пологів забирали від мам і тримали їх у відділенні новонароджених. Така тактика, коли всі діти лежали в безпосередній близькості один до одного, але окремо від своїх матерів, збільшувала небезпеку інфікування. Це навіть було доведено в одному дослідженні, проведеному майже 50 років тому. Було показано, що у дітей, які перебували від 8 до 12 годин на день зі своїми матерями, рівень висівання мікробів та інфікування був нижче в порівнянні з дітьми, які перебували в дитячій палаті й рідко контактували з матір'ю. Але повинно було пройти півстоліття, щоб спільне перебування матері і дитини стало рутинним у всіх пологових будинках.

У даний час доведено, що спільне перебування матері та новонародженого протягом 24 годин в одній палаті є своєрідним захисним фактором, так як новонароджений обсіменяєтся мікроорганізмами матері, а не резистентними до антибіотиків внутрішньолікарняними штамами.

Крім того, відсутність контакту з іншими дітьми зменшує ризик перехресного інфікування новонароджених.

Постійне перебування з мамою і смоктання грудей на першу ж вимогу:
 

• сприяє заселенню кишечника дитини нормальними мікроорганізмами і попереджають розвиток кишкових інфекцій;
• зменшує ймовірність розвитку тяжкої жовтяниці;
• сприяє більш швидкому відновленню первісного зменшення маси тіла;
• дозволяє дитині разом з молоком отримати захисні антитіла, які зміцнюють його імунітет.
  ​

Психологічні переваги для матері й малюка
 

У багатьох дослідженнях порівнювалася заохочення постійного перебування матері та новонародженого малюка в одній палаті з роздільним перебуванням матерів і новонароджених у ранній післяпологовий період. Було переконливо доведено, що у разі обмеження контакту між матір'ю і дитиною, матері проявляють менше материнських почуттів, перебувають у стані розгубленості й мають більш низьку самооцінку. Це говорить про те, що розділення матерів і новонароджених збільшує ризик того, що батьки первістків можуть не приділяти своїм дітям потрібної уваги, а відповідно погано про них піклуватися. В одному дослідженні, наприклад, було показано, що з введенням в пологових будинках цілодобового спільного перебування матері й дитини зменшилася кількість відмов від дітей!

В умовах цілодобового перебування матері й дитини мама швидше вчиться розуміти сигнали свого малюка, його потреби і швидше навчається правилам догляду за ним. Так що вже до виписки вона абсолютно впевнено почувається і не боїться що-небудь зробити не так.

Спільне перебування також дозволяє зміцнити емоційний і психологічний зв'язок між мамою і малюком, яка почала формуватися ще внутрішньоутробно і продовжує існувати після пологів. Це дуже важливо для психологічного благополуччя обох. Помічено, що у мам, котрі перебувають окремо від своїх дітей, частіше спостерігається післяпологова депресія і психоз. Для дитячої психіки таке розлучення після пологів також є серйозною травмою, яка може мати віддалені наслідки. Розлученяя з матір'ю призводить до того, що малюк опиняється в стані хронічного стресу. У результаті можливі порушення процесу адаптації, а також відхилення і затримки психомоторного розвитку.

Щойно народжена дитина перебуває в стані тривоги. Адже все навколишнє оточення йому незнайоме. Мама для нього є джерелом звичних і знайомих з внутрішньоутробного періоду відчуттів: її запах, голос, дихання і ритм серця, смак молозива, схожий на смак навколоплідних вод. При зустрічі в цьому незнайомому світі зі знайомими і приємними елементами його тривога знижується, і навколишній світ вже не здається йому таким страшним. Іноді все життя людини проходить під знаком тривоги, з якою йому не вдається впоратися при народженні. А зворотний бік тривоги - агресія.

Психологи і фахівці з дитячого розвитку стверджують, що руйнування фізичного та емоційного контакту з матір'ю виражається насамперед у відсутності сприятливого враження про світ, формуванні комплексу образи і тривоги, руйнуванні почуття впевненості в собі, утрудненою соціальною адаптацією та антисоціальною поведінкою.

Таким чином, цілодобове спільне перебування є життєво важливою необхідністю, як для матері, так і для дитини. Тому будь-які причини, що порушують цю єдність, повинні бути усунені.