Чи варто брехати, якщо потрібно зайняти або відволікти дитину?

Чи варто брехати дітям?

Як діти реагують на брехню, яку батьки використовують, щоб заспокоїти або відволікти.
«Іноді батьки, щоб уникнути незручної ситуації, в магазині, поліклініці, коли дитина плаче (нервує, скандалить), намагаються переключити її увагу на щось інше. Наприклад: «Ой, подивися, подивися... там кішка». Якщо дитина маленька (2-3 роки), такий прийом спрацьовує, але вже в 8-9 років до нього вдаватися навряд чи варто.

Крики, плач - вираження негативних емоцій. Дитина ще не завжди може висловити почуття і емоції, але вони є, яскраві. Якщо дитина не вихлюпує емоції (і позитивні, і негативні), наростає внутрішня напруга. Якщо ж придушувати негативні емоції, накопичується роздратування, образа, агресія. Тому дитина часто висловлює свої почуття плачем.
Крім усього іншого, плач - це невисловлене і незадоволене бажання, прохання про те, щоб тебе почули і приголубили.

Чому батьки нервують, коли дитина шумить, кричить, плаче, тобто висловлює негативні почуття і емоції? Та тому, що вони бояться за свій авторитет. «А у хороших батьків діти виховані, що не кричать і не плачуть», - приблизно так можуть подумати ті, хто спостерігає цю сцену.

Що ж робити? Батькам слід пам'ятати: почуття (і свої теж) потрібно висловлювати. Робити це необхідно, не ображаючи інших. Наприклад, дитина розбила коліно, ридає. Кілька дорослих пропонують втіху: «Подумай, як ти вдарив цей бридкий камінь!», «Дурниці, не варто плакати, підемо, візьмемо аптечку», «Ой дивись, а у машинки фара розбита, як твоє коліно! Та он проїхала».

Всі дорослі допустили помилку. Не дали дитині пережити біль, озвучити емоції. Так, важко, некомфортно дивитися на плач дитини. Дорослим на підсвідомому рівні страшно неприємно. Батьки накладають вето на плач, заговорюючи дитину, аби скоріше замовкла.
Як правильно вийти з ситуації? Дати дитині висловити свої почуття, дозволити виплакатися. «Так, я розумію наскільки тобі боляче і страшно. Поплач, ти зможеш зробити це». Переживання, які назвали (тобто про які звітуємо) проходять швидше. За допомогою озвучених емоцій можна вирішити більше проблем, ніж здається на перший погляд.

Печаль, біль, страх, невисловлені в сльозах, змусять плакати внутрішні органи. Давши виплакатися, промовивши почуття і емоції, які відчуває дитина, ви переходите до наступного етапу - промовляння подальших дій. Наприкінці має бути щось дуже приємне (бажане) для дитини. Але вже дорогі батьки, якщо пообіцяли, то виконуйте».

Наталія Суворова, дитячий віковий психолог