Скоромовки та віршики на англійській мові


26 Липня 2017
Чотири роки – це той вік, про який багато хто у Фейсбуці за хештегом #13_читацьких_зізнань написав, що вже вмів читати. Це викликало не менше коментарів, які ставили під сумніви такі зізнання, але чому б і не навчитися читати в чотири? Чи бути жадібним слухачем, якому весь час мало історій, – і дорослі поруч опиняються під повсякчасним «Почитай!»
Обидві ситуації цілком природні. Сумно лише тоді, коли вже в чотири читати книжки нецікаво. На жаль, так і буває, якщо не читати малюкам від самого народження, не вибирати найцікавіше та найзахопливіше відповідно до віку дитини, коли самі батьки не дуже люблять читати.
Але якщо читати ви любите, а особливо своїм чотирирічним уже “не-малюкам”, то вибирати зараз є з чого. Однак попри те, що книжки намагаються ділити за віковою категорією, насамперед варто звернути увагу, що чотирирічні читачі, як і усі інші, зовсім не однакові. І якщо в дитячому садку або на дитячому майданчику мама друга сина або доньки розповідає, що вони читають, а що ні, необачно всі поради брати до уваги без примірювання на власну дитину. Це ж цікаво йти своїм шляхом відкриттів у читанні разом!
Тому наш огляд пропонує пригодницькі історії, які можуть мати більше або менше картинок, багато або менше тексту, бути віршами чи прозою, мати чи не мати ідею чомусь навчити. А в книжках для тих, кому чотири, навіть проза звучить поетично, зверніть увагу, справді ж? А вірші не мають права бути статичними та несуться вперед у ритмі своїх героїв. Тож понесімося в пригоди?;)
Джулія Дональдсон
Художник Емілі Ґраветт
Переклад з англійської Володимира Чернишенка
Харків: Читаріум, 2017
Скажете, що на чотири роки вже не солідно? Так, у свідомості багатьох батьків упевнено втримується ідея, що чим старша дитина, тим більше тексту має бути в книжці. Але «Печерний розмалюк», як і усі книжки Джулії Дональдсон, спростовує це упередження. Емілі Ґраветт разом з віршами Джулії Дональдсон та перекладом Володимира Чернишенка створює єдиний текстово-візуальний простір, якого так потребують чотирирічні.
Якщо малюки задовольняються буквальним сприйняттям інформації, то згодом, подорослішавши, у чотири, вони дуже вдячні слухачі книжок з ігровим простором для уяви, де грає все одразу: гумор віршованих рядків, підтексти, жарти, які вже так цікаво вишукувати й відчувати, ритм, що, мов флешмоб, підхоплюється ілюстраціями, і яскравий динамізм тексту, що його підкреслює образність героїв, яких так само нарівні з автором творить художник. Якщо такої синергії сприйняття не відбуватиметься в чотири, то коли ж їй тоді взагалі почати формуватися?
Тому «Печерний розмалюк» – це читання, гра, знахідка нового на кожному колі повторів-перечитувань, створення яскравої уяви, яка зараз навіть у дорослому світі дуже ціниться.
Сюжет простий: доісторичні часи, малюк нудьгує без уваги батьків, тому що в мами, хоч і художниці, як завжди, купа справ, а тато – «весь час хоробрий» – йому теж ніколи. Тому він знаходить собі гру, що не подобається дорослим, але захоплює ще одного малюка, якому замість пензля чудово слугує хобот.
Джулія Дональдсон
Художник Аксель Шеффлер
Переклад з англійської Віктора Морозова
Харків: Читаріум, 2016, 2017
Не згадати в огляді книжок для тих, кому чотири, «Ґруффало» та «Ґруффалятко» – це майже злочин. Відомі всьому світу, тепер вони розмовляють і українською, а це дає змогу малим читачам розділити задоволення з дітлахами вже багатьох країн, які вже встигли полюбити це не надто розумне чудовисько та його непосидючу доньку.
Джулія Дональдсон – відома британська письменниця, драматург, акторка та автор дитячих пісень – довгий час працювала з дітьми та вміє адаптувати казкові сюжети під потреби сучасних читачів.
Відомо, що крізь віршовані рядки «Ґруффало» проглядає китайська казка про дівчинку та тигра, який ішов слідом за нею, а вона вважала, що всі її бояться. Мишеня в Дональдсон усе робить свідомо та веде Ґруффало за собою в ліс. На це перетворення ідеї в жарт і створення самовпевненого мишеняти, такого схожого на чотирирічок, варто було витратити рік – саме стільки, за словами авторки, вона вигадувала Ґруффало. Тільки коли добре знаєш дітей, можна перетворити страшного китайського тигра на кумедного монстра, який тепер так вправно крокує світом, розмовляючи віршами. А Ґруффалятко із захватом повторює таткові пригоди, але, звісно, вони в нього зовсім інші.
Свен Нурдквіст
Переклад зі шведської Галини Кирпи
Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2009–2016
Дідуня Петсона та його невгамовне кошеня в зелених штанях Фіндуса–зелений горошок вигадав і намалював шведський дитячий письменник і художник Свен Нурдквіст ще в 1984 році. Але затишність їхнього сільського світу з курами, борсуком, сусідами, пирогами, лижами, Різдвом, городом, винаходами, майстернею, сумом та радістю, а ще й із повсякденними пригодами дуже припадає до душі дітям. Чи то через стабільність і якусь повільність плину часу в житті філософа Петсона, що так не схоже на сучасний світ навколо дітей. Чи то через непосидючість, самовпевненість та вигадливість веселого маленького Фіндуса, який увесь час потрапляє чи то в халепи, чи в пригоди.
Але як би там не було, Свен Нурдквіст створив світ, часопростір, казку з реальності, з малюнків і літер, яка цілою серією книжок (наразі українською видано 10 книжок) захоплює не тільки чотирирічних. Є навіть окрема книжка рецептів Петсона, за якою можна готувати їхні улюблені страви, що читачі й починають одразу ж робити, якщо дорослі трохи підтримують.
Вернер Ґольцварт та Вольф Ерльбрух
Переклад з німецької Олександри Григоренко
Чернівці: Дитяче арт-видавництво “Чорні Вівці”, 2017
Ця книжка нікого не залишить байдужим. Обурення чи захоплення, але вона все одно змусить вас реагувати, скільки б років вам не було. Відома в усьому світі, знову ж таки від метрів у дитячій літературі та ілюстрації, книжка про какашки змушує подивитися на ситуацію, коли хтось нагидив вам на голову з істинно європейською толерантністю. Завжди ведеться як? Якщо дитину хтось образив дією, то вчать дати здачу.
Але кріт з книжки діє інакше: він флегматично шукає, хто ж спричинив йому неподобство та поступово дізнається багато нової інформації про світ какашок, про те, хто, як, скільки. Скажете, діти цим не цікавляться? Ще й як! А тут книжка-витончений жарт, повна науково-популярної інформації для найменших, естетично дуже приваблива та яскрава.
Кріт дізнається, хто був таким необережним з ним і розставляє всі крапки над “і”. А читачі отримують досвід того, що тільки ти обираєш, ображатися чи ні, вчаться самоповазі й тому, що навіть з’ясовувати стосунки можна досить елегантно. А ще дізнаються багато нового на дуже животрепетну в цьому віці тему, повірте!
Робберехт Тьєррі
Художник Грегуар Мабір
Переклад з англійської Світлани Колесник
Харків: Vivat, 2016
У дитинстві багато хто любить, коли казки сплутуються, а казкові персонажі вільно пересуваються між ними на свій розсуд, або не дуже вільно й навпаки щосили намагаються повернутися у свій сюжет. Так буває в дитячих виставах, фільмах і книжках теж. От і герой цієї книжки вовк випав з неї в кімнаті Зої, де було ще безліч книжок на полицях до самої стелі. Й одразу зустрівся з небезпекою – котом, який хотів його з’їсти. Як кіт може з’їсти вовка, спитаєте ви? Але книжковий вовк виявився дуже малим, щоб уміститися на сторінках своєї історії. Тому йому довелося рятуватися в усіх тих книжках, що стояли поруч: свою він загубив. От він і потрапив на бал до динозаврів, до якихось не тих овець, що його випхали назовні, – зарано прийшов у казку. Ой, і натерпівся цей вовк, поки не потрапив у точне місце, у точний час. Куди саме та по яких книжках встиг побігати вовк? Читайте, здогадуйтесь, насолоджуйтесь ще й ілюстрованою частиною історії: такий незвичайний вовк запам’ятовується.
Ґжеґож Касдепке
Художник Емілія Дзюбак
Переклад з польської Ігоря Андрущенка
Харків: Школа, 2017
Принцеси бувають різні. Ось ця, Марися, наприклад, дуже непересічна. Я навіть не знаю, хто взагалі наважився її назвати принцесою. От ті, хто наважився, тепер нехай і ховаються за диван, крісло чи в холодильник. Бо ніяка вона не принцеса, а величезний дракон, що дихає вогнем. А хто не заховався – вона не завинила! Одразу в полон, і лише тато, можливо, зможе спробувати себе в лицарстві й чи не здолати, то хоч би домовитися з драконом. Тому що й мама, і бабуся з дідусем, і килим, на який дракон збирався повипльовувати кісточки тих, кого з’їсть, – вже майже всі перетворилися на скелети. Принаймні в бабусі з дідусем саме такі ролі в цій грі. І дідусь навіть давно мріяв ось так, як справжній скелет, полежати на килимі.
Ґжеґож Касдепке знається на драконах і ніколи не назвав би принцесою ту, хто не хоче нею бути. Але заради веселої книжки чого не зробиш! А з талановитою художницею дракон вийде дуже переконливий, як і уся історія в цій книжці-картинці.
Олеся Мамчич, Олена Горобець
Художник Світлана Сова
Київ: Фонтан казок, 2017
Книжка-перевертун – вже цікаво: її можна читати з будь-якого боку, але ми почнемо з «Тиранозавра Оленки». Сама назва вже не викликає сумніву, що чогось такого, що ніхто ніколи не поєднує, крім талановитої дитячої поетки, під радісною жовтою обкладинкою з голодною зеленою Оленкою буде багато. Так і є! Якщо зовсім неегоїстична тиранозавр Оленка плаче й жаліє всіх, кого вже встигла з’їсти (а що робити, коли захрумкотиш когось, а потім страждаєш від жалощів), то на іншій сторінці хмаровелетень доганяє велики й тих, хто на великах, теж, але «...як лисиці, велики – шусть за ріг! Зупинився велетень і застиг».
А в будинку із зірками бабуся із зірками пригостить пиріжками, а малеча із зірками вже давно спить. І тих зірок на кожній сторінці «Тиранозавра» Олесі Мамчич назбирається багацько. Тільки поринь у цю гру з римами найвищого ґатунку в сучасній дитячій поезії: вони сміливі, непередбачувані та дуже життєві – кожну ніби сфотографували з дитячого життя, тільки зробили якимось дивом так, наче дивишся на реальність крізь калейдоскоп.
«Горобці-молодці» – дебют поетки Олени Горобець, але як з жуйки надути таку велику бульбашку, що доведеться потім стригти лиса, вона точно знає. Або їй хтось розповів! І про зайців-піратів також, що досить переконливо запевняють: начувайтеся цим веселим початком – далі буде!
Галина Манів
Художник Марта Кошулінська
Київ: Фонтан казок, 2017
І в мультфільмі, і в новому фільмі «Красуня і Чудовисько» чи не найголовнішими героями постають і викликають дитячий захват саме персонажі-предмети: Годинник, Свічник, мама Чайник і малюк Чашка Чіп, пані Гардероб та всі інші зачакловані герої казки, яких зла відьма перетворила на домашній, чи замковий, крам. Але в країні Квартирії ніхто нікого не зачаклував. Навпаки, у героїв «Квартирії», що складається з двох автономних республік Кухнії та Кімнатії, і навіть загадкової Балконії, вдихнули життя авторка Галина Манів і художниця Марта Кошулінська. А мешканці цієї країни роздивилися на всі боки та почали своє власне затишне, цікаве, веселе й таке природне квартирне життя, за яким повсякчас спостерігає кіт Маркіз. От Кулькова Ручка, одна з тих квартирян, і вирішила прославитися, а тому узяла й записала всі їх історії. І про добру Срібну Тацю, що весь час усім допомагала, і про Маленького Вітродуя, що якось трохи не зневірився в собі, і про Люстерко, Віник, Тітоньку Валізу, котрі якось нагодували голодних мишей. А ще про Жадібну Шухлядку, що якось проковтнула навіть самого кота Маркіза від жадібності, але це її нічому не навчило, і потім довелося лікуватися цвяхами та клеєм. Тому запевняю, у Квартирії скучати ніколи: весь час щось відбувається!
Головне, коли читаєш уголос комусь у чотири роки, щоби вам обом було весело, цікаво й легко: легко змінити книжку на іншу, якщо не подобається; легко читати лише п'ять, десять, п'ятнадцять хвилин; легко відповідати на питання, якщо вас увесь час переривають, і легко не читати взагалі, якщо раптом сьогодні немає настрою.
Аліна Штефан – журналіст, книжковий оглядач, автор дитячих історій, мама трьох дівчат
Статті по темі
КОМЕНТАРІ