Обмороження і переохолодження: профілактика і перша допомога

Ми з вами, як відомо, живемо не в Африці. Суворі зими нам не в дивину, і нинішня - не виняток. Переохолодження і обморожень слід побоюватися всім, але уважніше всього потрібно ставитися до грудних дітей: вони не поскаржаться на холод, не попросяться додому з прогулянки. На що слід звернути увагу при зимовій прогулянці й відразу після неї? 

Ознаки обмороження і загального переохолодження:
 

• Шкіра блідо-синюшна;
• Температурна, тактильна і больова чутливість відсутні або різко знижені;
• При відігріванні з'являються сильні болі, почервоніння і набряк м'яких тканин;
• При більш глибокому пошкодженні через 12-24 год. Можлива поява міхурів з кров'яним вмістом;
• При загальному переохолодженні дитина млява, байдужа до оточення, її шкірні покриви бліді, холодні, пульс частий, артеріальний тиск знижений, температура тіла нижче 36°С.
  
   

Що робити, якщо має місце обмороження або загальне переохолодження?
 

Залежно від ступеня пошкодження тканин і зниження температури тіла, переохолодження і обмороження діляться на стадії і ступені, які, як правило, можна визначити не раніше ніж через добу, а ми розглянемо основні принципи надання першої допомоги:

Перш за все необхідно зігріти дитину в теплому приміщенні. Зігрівання ураженої частини тіла повинне бути поступовим, повільним, переважно пасивним. Неприпустимо (!) Розтирати відморожені ділянки тіла руками, тканинами, спиртом і вже тим більше снігом! (Подібні рецепти на рідкість живучі і досі побутують в народі.) Справа у тому, що ці заходи сприяють тромбоутворенню в судинах, поглиблюючи процеси деструкції уражених тканин.

Потерпілого потрібно укутати в теплу ковдру (при загальному переохолодженні) або (при відмороженні) накласти на уражену частину тіла термоізолюючу ватно-марлеву пов'язку (7 шарів) для кумуляції тепла і запобігання передчасного зігрівання поверхневих тканин (і, відповідно, утворення перепаду температур між поверхневими і глибшими тканинами). Застосування термоізолюючої пов'язки дозволяє в кілька разів уповільнити зовнішнє зігрівання ураженої ділянки при забезпеченні загального зігрівання організму.

Якщо відморожена рука або нога, її можна зігріти у ванні, поступово підвищуючи температуру води з 20 до 40°С і протягом 40 хвилин ніжно(!) масажуючи кінцівку. На внутрішню поверхню стегна або плеча можна додатково покласти теплу грілку.

Потерпілому дають рясне тепле пиття - наприклад солодкий чай.

З медикаментів доцільне застосування знеболювального (анальгін - 0,1г.) і судинорозширювального (еуфілін - 1/4 таблетки, но-шпа - 0,005г. або нікотинова кислота - 0,01г.) засобів, а також настоянки валеріани або пустинника (5-10 крапель) в якості заспокійливого.

Якщо відігрівання після відмороження супроводжується помірними болями (дитина поступово заспокоюється), відновлюються чутливість, температура і колір шкірних покривів, самостійні повноцінні рухи, то кінцівку витирають насухо, шкіру обробляють 70% спиртом (або горілкою) і накладають суху пов'язку з ватою. Вухо, ніс або щоку рясно змазують вазеліном і накладають суху зігріваючу пов'язку з ватою. Увага: обморожені ділянки надовго зберігають підвищену чутливість до холоду, легко піддаються повторному обмороженню і тому надалі мають потребу в особливо надійному захисті!

Ознаки глибокого обмороження, при яких необхідна термінова кваліфікована медична допомога:
 

• чутливість обморожених ділянок не відновлюється;
• зберігаються сильні болі;
• зберігається блідість шкірних покривів;
• якщо натиснути пальцем на шкіру, а потім прибрати палець, колір шкіри не міняється;
• з'являються пухирі з кров'яним вмістом.
   

Зимові прогулянки: обережність і розсудливість
 

Для прогулянки і сну на свіжому повітрі дуже важливо правильно одягнути малюка відповідно до погоди. Підниз надівається одноразовий підгузок і нижню білизну (боді, потім комбінезончик або кофточка з повзунками). Далі - теплий комбінезон або тепла кофточка зі штанцями. І нарешті - теплі носочки, тонка х/б шапочка або косинка (кінці зав'язувати не треба - просто складіть їх на грудях) і вовняна шапочка. Зверху надівається «вуличний» комбінезон. У такому вигляді дитину можна «упакувати» в спеціальний прогулянковий ватний або хутряний мішок або загорнути в теплу ковдру з підодіяльником. Звичайно ж, рекомендаціям цим потрібно слідувати з урахуванням температури за вікном. При температурі нижче мінус 25°С, можливо, має сенс зовсім утриматися від прогулянки. І ще одна умова: «упакована» для зимової прогулянки дитина повинна мати можливість ворушити ручками і ніжками!

Якщо ваш малюк вже ходить, і прогулянка для нього - акт освоєння навколишнього світу, а не сон на свіжому повітрі, його екіпірування для зимової прогулянки стає ще більш відповідальним завданням. У сильний мороз відкриті ділянки шкіри (щоки, ніс) необхідно захищати спеціальними зимовими кремами («Морозко», «Рум'яні щічки», «Крем для прогулянок» і т.п.) або тваринним жиром. Простежте, щоб дитина не могла торкатися відкритими частинами тіла до металу та іншою холодною матеріалу з високою теплопровідністю; її одяг і взуття повинні бути достатньо вільними, щоб зберігати повітряний термоізолюючий прошарок і не здавлювати кінцівку, ускладнюючи кровообіг. Хотілося б також звернути увагу на часом зайву «турботу» деяких мам і бабусь, що надягають на своє чадо весь зимовий гардероб. У такій екіпіровці дитина практично не може рухатися, зате сильно потіє, що призводить до перегріву тіла, застою і перерозподілу крові, якої стає недостатньо для обігріву периферичних ділянок, - не кажучи вже про те, що вологий від поту одяг втрачає теплоізоляційні властивості. Діти таких «турботливих» батьків, як правило, піддаються частим респіраторним інфекціям (званим в народі «застудами»), схильні до хронічних захворювань, фізично слаборозвинені.

Взимку дитині ні в якому разі не повинно бути холодно, але може бути трохи прохолодно - на те вона й зима, це в якійсь мірі стимулюватиме її рухову активність. Одяг дитини повинен бути легким, просторим і зручним, його основне призначення - надійно захищати малюка від холоду, вологи і вітру, дозволяючи водночас активно і комфортно освоювати навколишній світ.